Священномученик Іриней, єпископ Ліонський

Місяця серпня на 22-й день

Священномученик Іриней, єпископ Ліонський, народився 130 р. у місті Смирні. Там він здобув блискучу освіту, вивчивши поезію, філософію, риторику і всі інші науки, які вважалися необхідними для світського юнака. Його наставником в істинах християнського вчення був учень апостола Іоанна Богослова – святитель Полікарп Смирнський (пам’ять 23 лютого). Він же хрестив юнака, висвятив його згодом на пресвітера і послав у галльське місто Лугдун (нині Ліон у Франції) до старого єпископа Пофіна. Незабаром святому Іринею було дано відповідальне доручення: доставити святому папі Римському Елевферію (177-190) лист сповідників. Під час його відсутності були кинуті у в’язниці всі видатні християни. У 178 році, через рік після мученицької кончини єпископа Пофіна, святителя Іринея обрали єпископом міста Лугдуна. “За короткий час, – писав про нього святитель Григорій Турський, – він своєю проповіддю перетворив весь Лугдун на місто християнське!” Коли вщухли гоніння на християн, святитель виклав православне віровчення в одному з основних своїх творінь під назвою: “Викриття і спростування лжеіменного знання”, або скорочено: “П’ять книг проти єресей”. У той час виникла низка релігійно-філософських гностичних учень. Гностики (від грецького слова “гнозис” – “знання”) вчили, що Бог не може втілитися, бо матерія недосконала і є носієм зла. Син Божий – лише витікання (еманація) Божества. Разом із Ним із Божества виходить ієрархічна низка сил (еонів), сукупність яких становить “плірому”, тобто “повноту”. Світ створений не самим Богом, а еонами або “деміургом”, який нижчий за “плірому”.

На спростування цієї єресі Валентина святитель Іриней розвинув православне вчення про спасіння. “Слово Боже, Ісус Христос, Господь наш, за невимовною добротою Своєю став тим, що і ми, щоб нас зробити тим, що є Він…, – вчив святитель Іриней, – Ісус Христос, Син Божий, за чудовим любов’ю до Свого творіння, зійшов до народження від Діви, через Себе Самого з’єднуючи людину з Богом”. Через Боговтілення творіння стає співзвучним і співтілесним Синові Божому. Спасіння полягає в обоженні людини.

На спростування вчення іншого єретика, Маркіона, який заперечував Божественність Старого Заповіту, святитель розвинув вчення про Єдине Джерело Старого і Нового Заповітів: “Один і той самий Дух Божий, Котрий через пророків сповіщав, яким мало бути пришестя Господа, – писав святитель. – Він же через апостолів проповідував, що прийшла повнота часів усиновлення і наблизилося Царство Небесне”.

Істинність церковного вчення святитель Іриней обґрунтував спадкоємністю єпископату, а також тим, що Церква давніша за всіх єретиків. “Кожен, хто бажає знати істину, повинен звернутися до Церкви, тому що апостоли тільки їй одній повідомили Божественну Істину. Вона є двері до життя”.

Сприятливий вплив справив святитель Іриней у суперечці про святкування Великодня. У Малоазійській Церкві зберігалася традиція святкувати Святий Великдень 14 нісана, незалежно від того, в який день це доведеться. Святий папа Віктор (190-202) владно вимагав однаковості, і його різкі вимоги могли викликати розкол. Від імені галльських християн святитель Іриней писав папі, що не можна допускати розкол через традиції, насамперед необхідно дорожити церковним миром.

За царювання імператора Севера (193-211) святителя Іринея було усічено мечем за сповідування віри у 202 році.