Священномученик Іоанн Румянцев, пресвітер

Місяця липня на 31-й день

Священномученик Іоанн Румянцев народився 1889 року в селі Карчино (або Корчино) Макар’євського повіту Костромської губернії. З 1914 року служив дияконом у Решемському монастирі. У 1923 році був висвячений у сан священика. Після закриття монастиря служив у храмі села Воскресенського Кінешемського району Іванівської Промислової області.
У 1929 році був заарештований за звинуваченням в антирадянській агітації. Проходив у груповій “справі духовенства Іванівської Промислової області, 1930 р.”. На запитання слідчого він відповідав: “У пред’явленому мені обвинуваченні винним себе не визнаю, підтверджую, що перебуваю в спілкуванні з єпископом Миколою Голубєвим. Увійшов у спілкування з ним за своїм бажанням, від вірян своєї парафії я ніякого тиску на це не мав і навіть думаю, що вони про це не знають. Декларацію митрополита Сергія я читав, але вірянам її не роз’яснював, і вони абсолютно не знають про її існування. Сам я особисто декларацію не можу прийняти, бо не знаходжу можливим погодитися із закликом митрополита Сергія радіти радощам і успіхам безбожної влади, бо це суперечить моїм релігійним переконанням”.
3 січня 1929 року Особливою Нарадою при Колегії ОДПУ був засуджений до трьох років ув’язнення в концтабір. Повернувшись 1933 року на батьківщину, він оселився в селі Воздвиженському Наволокського району Іванівської області.
У лютому 1936 року його знову заарештували, разом з о. Костянтином Разумовим. На суді о. Іоанн тримався мужньо і твердо, винним себе не визнав.
5 липня 1937 року був засуджений до п’яти років виправно-трудового табору.
Точної дати мученицької кончини священика Іоанна Румянцева ми не знаємо, але приблизно в 1937 році він помер у таборі, не витримавши нелюдяно жорстоких умов утримання ув’язнених.
Зарахований до лику новомучеників і сповідників Російських у серпні 2000 року на Архієрейському соборі Руської Православної Церкви.