Священномученик Іоанн Пригоровський пресвітер

День пам'яті (н. ст.)

У неділю, найближчу до 25 січня, — Собор новомучеників і сповідників Церкви Руської (перехідне) / місяця квітня на 21-й день / вересня на 15-й день

Священномученик Іоанн народився 4 січня 1875 року в сім’ї пономаря Чернігівської єпархії Омеляна Пригоровського. У 1897 році Іван закінчив Чернігівську духовну семінарію і був направлений служити псаломщиком до храму в селі Мостове Кубанської області. 28 лютого 1898 року він був висвячений на диякона до храму пророка Божого Іллі в станиці Незамаєвська Єйського відділу Кубанської області, а 19 травня того ж року був рукопокладений на священника до церкви хутора Кугоєйського тієї самої області та призначений завідувачем і законоучителем церковнопарафіяльної школи хутора. З 1898-го до 1903 року включно він завідував відкритою ним вечірньою школою для дорослих і вчителював у ній.

6 червня 1903 року отця Іоанна перевели служити до храму в імʼя Різдва Пресвятої Богородиці в село Винодільне Ставропольської губернії та призначили законоучителем двох училищ Міністерства народної освіти та церковнопарафіяльної школи.

У 1905 році з’їздом духовенства 6-го благочинницького округу Ставропольської губернії був обраний депутатом на єпархіальні та окружні з’їзди, ці обовʼязки він виконував до 1908 року.

Того ж року отець Іоанн став служити в церкві в імʼя Зішестя Святого Духа в станиці Шкуринська і був призначений завідувачем та законоучителем церковнопарафіяльної школи станиці й законоучителем двох училищ Міністерства народної освіти.

17 серпня 1916 року отець Іоанн повернувся служити до храму пророка Божого Іллі в станиці Незамаєвська і 30 вересня того ж року був призначений його настоятелем.

Після приходу безбожників до влади почалася громадянська війна і станиці Кубанської області по кілька разів переходили то до Білої, то до Червоної армії.

Наприкінці Страсної седмиці 1918 року станиця Незамаєвська була захоплена більшовиками. У Велику Суботу, 21 квітня (4 травня), до храму, де звершувалося богослужіння, увірвався загін червоноармійців, і більшовики заарештували отця Іоанна та вивели його на площу перед храмом. Вбивці з лайкою накинулися на священника. Отця Іоанна жорстоко побили, понівечили йому обличчя і, закривавленого й ледь живого, витягли за околицю і тут по-звірячому вбили, заборонивши жителям станиці його ховати.