Священномученик Іоанн Петтай, пресвітер

День пам'яті (н. ст.)

Місяця січня на 16-й день / 22-й день (Собор новомучеників і сповідників Церкви Руської)

Священномученик Іоанн народився 1 січня 1894 року в містечку Каролен Верроського повіту Ліфляндської губернії в сім’ї православних селян-батраків, котрі працювали в поміщицькому маєтку Каролен, Михайла Яковича і Марії Костянтинівни Петтай. Завершивши навчання в Ризькому духовному училищі, Іван в 1910 році вступив до Ризької духовної семінарії, закінчити яку завадила Перша світова війна. З наближенням фронту до Риги багато установ, зокрема й Ризька духовна семінарія, були евакуйовані вглиб Росії; семінарія була переведена до Нижнього Новгорода. Тут студенти виявилися позбавлені гуртожитку, і їм довелося винаймати житло у приватних господарів, тож, бувало, вся стипендія йшла на оплату житла. Продовжувати вчитися могли  ті, кому в достатній кількості надсилали кошти з дому. Але у батьків Івана таких коштів не було, і йому довелося 1 травня 1915 року припинити навчання.
У вересні 1915 року він вступив на юридичний факультет Юр’ївського університету. Широкомасштабна війна, що розгорнулася, у той час щомісяця забирала безліч життів, і в армії стала відчуватися нестача офіцерського складу. 1 травня 1916 року Івана Михайловича, незважаючи на наявну у нього відстрочку від служби в армії, мобілізували і зарахували юнкером до Володимирського військового училища. Після пів року навчання його в чині прапорщика відправили на фронт у діючу армію, він служив у 245-му і 99-му піхотних полках. У липні 1917 року він був поранений. Вийшовши з госпіталю в грудні 1917 року, Іван Михайлович повернувся додому в містечко Каролен і став допомагати батькам по господарству, не полишаючи, однак, думки присвятити своє життя служінню Господу в сані священника. Влітку 1918 року він подав прохання єпископу Ревельському Платону (Кульбушу) про висвячення на пресвітера.
13 жовтня 1918 року Івана Михайловича висвятили на священника до храму Всіх святих у селі Пенуя Перновського повіту Ліфляндської губернії. Парафія була невеликою і об’єднувала всіх православних естонців навколишніх сіл. Храм, збудований 1875 року, вміщував не більше трьохсот осіб. Для проходження священницької практики отця Іоанна відправили до сусідньої церкви в селі Карксі-Нуя.

У грудні 1918 року отець Іоанн отримав листа з дому, в якому повідомлялося, що його мати перебуває при смерті, а батько хворий. Відслуживши Божественну літургію на свято Різдва Христового, священник вирушив із Пенуї до містечка Валк, маючи намір звідти дістатися до будинку батьків. До Валка він приїхав об 11 годині вечора. Тим часом уся місцевість ще напередодні була зайнята частинами Червоної армії, і в місті була встановлена комендантська година, тож, тільки-но отець Іоанн прибув до міста, його одразу ж заарештували й відправили до в’язниці для з’ясування особи.
Наступного дня слідчий допитав священника та на підставі його відповідей надіслав запит і незабаром отримав відповідь із Кароленського волосного виконкому, який підтвердив особу священника. Крім того, місцевою владою отець Іоанн був охарактеризований як захисник інтересів робітників і селян. Робітники маєтку Каролен, у свою чергу, надіслали прохання звільнити священника, написавши, що “він жив серед нас, і ми можемо сміливо засвідчити про те, що він — нашого товариша Михайла Петтай син, і жодної провини, яка б заслуговувала на покарання, не помітили”. Прохання про звільнення написала і дружина священника, до її прохання місцева влада додала своє клопотання: “Кароленський виконком безземельних і робітничих депутатів засвідчує, що прохання дружини Яна Петтай узгоджується з дійсністю, і при цьому цей комітет заявляє бажання — звільнити Яна Петтай з-під арешту”.
18 січня слідчий знову допитав священника, але нічого нового цей допит не додав, і слідчий виніс свій висновок, запропонувавши тримати священника під арештом доти, доки в Латвії не встановиться спокій. Однак начальство ухвалило інше рішення: близькість до робітників і принциповість у виборі священницького шляху були найгіршою характеристикою для безбожників, які прийшли до влади.
Священик Іоанн Петтай був розстріляний 29 січня 1919 року і похований на Тартуському кладовищі.