Місяця січня на 16-й день

Священномученик Іоанн народився 1 січня 1894 року в містечку Каролен Верроського повіту Лифляндської губернії в сім’ї православних селян-батраків, які працювали в поміщицькому маєтку Каролен, Михайла Яковича і Марії Костянтинівни Петтай. Завершивши навчання в Ризькому духовному училищі, Іван 1910 року вступив до Ризької Духовної семінарії, закінчити яку завадила Перша світова війна. З наближенням фронту до Риги багато установ, і серед них і Ризька Духовна семінарія, були евакуйовані в глиб Росії; семінарія була переведена в Нижній Новгород. Тут студенти виявилися позбавлені гуртожитку, і їм довелося винаймати житло у приватних господарів, тож, бувало, вся стипендія йшла на оплату житла. Продовжувати вчитися могли тільки ті, кому в достатній кількості надсилали кошти з дому. Але у батьків Івана таких коштів не було, і йому довелося 1 травня 1915 року припинити навчання.
У вересні 1915 року він вступив на юридичний факультет Юр’ївського університету. Широкомасштабна війна, що розгорнулася, у той час щомісяця забирала безліч життів, і в армії стала відчуватися нестача офіцерського складу. 1 травня 1916 року Івана Михайловича, незважаючи на наявну у нього відстрочку від служби в армії, мобілізували і зарахували юнкером у Володимирське військове училище. Після півроку навчання його в чині прапорщика відправили на фронт у діючу армію, він служив у 245-му і 99-му піхотних полках. У липні 1917 року він був поранений. Вийшовши з госпіталю в грудні 1917 року, Іван Михайлович повернувся додому в містечко Каролен і став допомагати батькам по господарству, не полишаючи, однак, думки присвятити своє життя служінню Господу в сані священика. Влітку 1918 року він подав прохання єпископу Ревельському Платону (Кульбушу) про висвячення на пресвітера.
13 жовтня 1918 року Івана Михайловича висвятили на священика до храму Всіх святих у селі Пенуя Перновського повіту Лифляндської губернії. Парафія була невеликою і об’єднувала всіх православних естонців навколишніх сіл. Храм, збудований 1875 року, вміщував не більше трьохсот осіб. Для проходження священицької практики отця Іоанна відправили в сусідню церкву в селі Карксі-Нуйя.

У грудні 1918 року отець Іоанн отримав листа з дому, в якому повідомлялося, що його мати перебуває при смерті, а батько хворий. Відслуживши Божественну літургію на свято Різдва Христового, священик вирушив із Пенуя в містечко Валк, маючи намір звідти дістатися до будинку батьків. У Валк він приїхав об 11 годині вечора. Тим часом уся місцевість ще напередодні була зайнята частинами Червоної армії, і в місті була встановлена комендантська година, тому, що, тільки-но прибувши до міста, отця Іоанна одразу ж заарештували й відправили до в’язниці для з’ясування особи.
Наступного дня слідчий допитав священика і на підставі його відповідей надіслав запит і незабаром отримав відповідь із Кароленського волосного виконкому, який підтвердив особу священика. Крім того, місцевою владою отець Іоанн був охарактеризований як захисник інтересів робітників і селян. Робітники маєтку Каролен своєю чергою надіслали прохання з проханням звільнити священика, написавши, що “він жив серед нас, і ми можемо сміливо засвідчити про те, що він – нашого товариша Михайла Петтай син, і жодної провини, яка б заслуговувала на покарання, не помітили”. Прохання про звільнення написала і дружина священика, до її прохання місцева влада додала своє клопотання: “Кароленський виконком безземельних і робітничих депутатів засвідчує, що прохання дружини Яна Петтай узгоджується з дійсністю, і при цьому цей комітет заявляє бажання – звільнити Яна Петтай з-під арешту”.
18 січня слідчий знову допитав священика, але нічого нового цей допит не додав, і слідчий виніс свій висновок, запропонувавши тримати священика під арештом доти, доки в Латвії не встановиться спокій. Однак начальство ухвалило інше рішення: близькість до робітників і принциповість у виборі священицького шляху були гіршою характеристикою для безбожників, які прийшли до влади.
Священик Іоанн Петтай був розстріляний 29 січня 1919 року і похований на Тартуському кладовищі.