Священномученик Іоанн Миротворцев, пресвітер

Місяця березня на 5-й день

Священномученик Іоанн народився 25 березня 1881 року в селі Єлшанка Саратовського повіту Саратовської губернії в сім’ї селянина Миколи Миротворцева. Після закінчення Саратовської Духовної семінарії його висвятили на священника до храму в селі В’язміно Саратовського повіту, де він прослужив дев’ять років. Це був час духовного розквіту життя в єпархії, коли нею керував ревний архіпастир і подвижник єпископ Гермоген (Долганєв).
Через деякий час отець Іоанн був переведений до храму в селі Таволожка того ж повіту і заслужив тут великий авторитет серед парафіян, тож з усіх питань, які їх турбували, вони зверталися насамперед до нього, і тоді, коли в деяких інших місцях влада у священників забирала землю за байдужого ставлення до цього парафіян, тут більшовики не змогли зробити цього – проти такого рішення одностайно виступили як заможні селяни, так і бідняки.
1928 року радянська влада відновила нещадну боротьбу з селянством і Церквою, які за її планами мали бути знищені. У всіх скільки-небудь економічно самостійних селян цілком відбирали майно. Селян, які були в храмах старостами, регентами, півчими, разом зі своїми пастирями заарештовували і висилали; перед арештом найчастіше відбирали все їхнє майно. У 1928 році отець Іоанн, “як злісний нездатчик надлишків хліба”, був засуджений до одного місяця ув’язнення.
У травні 1928 року на загальних зборах селян, на яких був і отець Іоанн, представник місцевої влади комуніст Роксельд зробив доповідь, у якій закликав селян здавати добровільно більше хліба. На його заклик усі присутні відповіли мовчанням. Далі обговорювалося, давати чи не давати землю священнику.
Отець Іоанн під час свого виступу, звертаючись до селян, сказав, що його позбавляють землі на підставі неправдивих довідок, “без відома вас, дідусів”. Збори більшістю голосів ухвалили: виділити священнику землю.
Наступного дня, як показали члени сільради, отець Іоанн із дружиною прийшли до сільради, і тут у присутності кількох громадян священник нібито сказав: “”У раді сидять не правителі, а просто шахраї і хулігани; наша сільрада – це грачине гніздо. Цим правителям я завчасно в руки не дамся”. Дружина попа, називаючи представників влади “совбутильниками”, продовжувала: “Ви передчасно не тріумфуйте”. З цього приводу було складено акт і направлено прокурору”.
У березні 1929 року за нездачу хлібних надлишків у священника було вилучено майже все майно, і за місяць до отця Іоанна знову прийшли представники влади з метою вилучення майна, що залишилося. Священника в цей час не було в селі, але перед його будинком зібрався величезний натовп вірян, і багато хто став вигукувати тим, хто прийшов, в обличчя: “Грабіжники! Кровопивці!” У результаті заступництва народу влада цього разу відступилася.
19 жовтня 1929 року відбулися загальні збори селян, на яких був присутній і отець Іоанн. На зборах місцевий комуніст зажадав від священника здачі державі трьохсот пудів хліба. У відповідь отець Іоанн сказав: “Ви що ж, знову на мене накладаєте – що в мене, більше за всіх вродило?! Та ви прямо скажіть, що ти нам, батюшка, не потрібен”. І запитав, чиє це рішення, на що комуніст, який вів збори, відповів, що це рішення сільради.
9 листопада 1929 року отець Іоанн і троє селян були заарештовані й поміщені до в’язниці в місті Аткарську. Викликаний на допит, священник сказав: “Конфлікт, який мав місце в травні 1928 року між мною і головою сільради Макаровим, я пам’ятаю добре. Стався він через те, що мене позбавили земельного наділу під приводом найму робочої сили для обробки цього земельного наділу. Я залишився цим рішенням незадоволений і з цієї нагоди звернувся за підтримкою до загальних зборів селян. Лайливих слів на адресу сільради я не говорив, а говорив тільки, що вони подали неправдиві відомості і на цій підставі мене позбавили земельного наділу. Я заперечую ту обставину, що нібито мною було чинилася протидія при вилученні в мене майна в березні та квітні 1929 року за нездачу хлібних надлишків, і організацію на цьому ґрунті масових виступів”.
15 грудня 1929 року слідство було закінчено, священника і селян звинувачували в тому, що вони, “об’єднавшись для антирадянської діяльності і під виглядом релігійності, часто сходилися в будинку священника Миротворцева, де група і проводила організаційне оформлення своєї антирадянської діяльності”.

Співробітники ОДПУ запропонували не виносити справу до суду і ухвалити рішення Особливою Радою при Колегії ОДПУ, з чим був не згоден прокурор, вважаючи, що справу, як цілком доведену, має вирішуватися в суді. На цю пропозицію прокурора уповноважений секретного відділення ОДПУ відписав: “Відкритий судовий процес у даній справі, згідно з висновком Окрпрокурора, не дасть позитивних результатів та належного ефекту, бо священник Миротворцев І. М., який проходить у справі, очолює угрупування, і має значний авторитет та релігійний вплив серед усіх прошарків села, і особливо бідноти”.
24-25 січня 1929 року трійка ОДПУ засудила отця Іоанна до п’яти років ув’язнення, і його відправили в концтабір на будівництво Біломорсько-Балтійського каналу. Після відбуття терміну ув’язнення священнику було заборонено проживання в Нижньоволзькому краї, тобто в Саратовській області, де він прослужив понад чверть століття і де залишалася вся його паства.
Повернувшись із табору, отець Іоанн став служити в храмі в селі Пріїмково Гаврилів-Ямського району Ярославської області, але прослужити йому тут довелося недовго.
У липні-серпні 1937 року в Гаврилів-Ямському районі було заарештовано групу духовенства і мирян на чолі з благочинним. Деякі з заарештованих погодилися стати лжесвідками і дали свідчення про те, що отець Іоанн під час призначення на парафію одержав “завдання антирадянського характеру, а також завдання на проголошення проповідей і роз’яснення їх в антирадянському дусі, на збір нарад і зборів нелегального характеру” від митрополита Ярославського Павла (Борисовського).
Священника Іоанна Миротворцева заарештували 6 серпня 1937 року і помістили в ярославську в’язницю. Через тиждень слідчий допитав його.
– Вас заарештовано як учасника церковно-повстанського угруповання, що існує на території Гаврилів-Ямського району. Ви визнаєте це? – запитав священника слідчий.
– Учасником церковно-повстанського угруповання я не був, і про існування такого мені нічого не відомо, – відповів отець Іоанн.
– Слідству відомо, що ви, як учасник церковно-повстанського контрреволюційного угруповання, у себе в квартирі влаштовували антирадянські збіговиська, після яких поширювали серед населення провокаційні контрреволюційні чутки. Підтверджуєте це?
– Це я заперечую, – антирадянських збіговиськ у себе на квартирі я ніколи не проводив.
– На вас показують свідки, що ви вели контрреволюційну роботу серед населення, – заявив слідчий.
– Ніякої контрреволюційної роботи я не вів, – відповів отець Іоанн.
16 серпня 1937 року слідство було закінчено, і 28 вересня справа була розглянута трійкою НКВС, яка засудила священника до десяти років ув’язнення у виправно-трудовому таборі. Священник Іоанн Миротворцев помер в Ухтпечлазі 18 березня 1938 року і був похований у безвісній могилі.