Священномученик Іоанн Державін Ioann Derzhavin
Житія святих,  Грудень

Священномученик Іоанн Державін

Місяця грудня на 2-й день

Священномученик Іоанн Миколайович Державін народився 1878 року в селі Ануфрієве Микільської волості Рузського повіту Московської губернії в сім’ї псаломщика. Навчався в Московській духовній семінарії. У 1904 році був висвячений у сан священика до Микільської церкви в селі Ново-Мілет Богородського повіту.

Отець Іоанн був старанним проповідником, з увагою і благоговінням ніс своє пастирське служіння. Як християнин, він вирізнявся смиренням, лагідністю і незлобивістю. У нього була велика сім’я – дев’ятеро дітей.

Мілетська парафія була нечисленною і бідною, а з початком гонінь на Руську Православну Церкву і занепадом віри і зовсім знелюднилася. Отець Іоанн із сім’єю жив на межі злиднів, але парафію не покинув.

У 1929 році влада зібрала лжесвідчення, з яких випливало, що священик у своїх проповідях викриває радянську владу. У лютому 1930 року його заарештували й ув’язнили в Бутирській в’язниці в Москві. На допиті отець Іоанн не визнав своєї провини, але був засуджений до 3 років заслання в Північний край.

Повернувшись із заслання, отець Іоанн служив послідовно на кількох парафіях. За самовіддану і бездоганну службу він був зведений у сан протоієрея і нагороджений хрестом з прикрасами. Останнім місцем земного служіння отця Іоанна став Троїцький храм села Кам’янка (нині місто Електроуглі) Ногінського району, куди він був призначений настоятелем у березні 1937 року.

У листопаді 1937 року протоієрея Іоанна повторно заарештували за доносом і ув’язнили у в’язниці в місті Ногінську. У провину йому ставили проповіді, в яких він закликав вірян не забувати Бога, частіше відвідувати храми, а також критикував радянську владу. За звинуваченням в активній контрреволюційній діяльності отець Іоанн був засуджений до вищої міри покарання. Протоієрея Іоанна Державіна було розстріляно 15 грудня 1937 року на полігоні Бутове та поховано в безвісній спільній могилі.

Зарахований до лику святих новомучеників і сповідників Руських у серпні 2000 року на Архієрейському Соборі Руської Православної Церкви.