Священномученик Іоанн Плеханов Plekhanov
Березень,  Житія святих

Священномученик Іоанн Плеханов

Місяця березня на 12-й лень.

Священномученик Іоанн народився 11 вересня 1879 року в селі Філіпково Переславського повіту Володимирської губернії в сім’ї селянина Гавриїла Плеханова. Закінчивши церковнопарафіяльну школу, Іван в 1892 році виїхав до Москви, як виїжджало тоді багато підлітків із селянських господарств, що розорялися. Більшість влаштовувалися підмайстрами; багато хто, потрапляючи в розбещений побут великого міста, загрузав у гріхах, зазнавав хвороб і гинув морально і фізично. Івана від загибелі врятували віра в Бога і благочестиві навички, набуті в батьківському домі. Він вивчився на кухаря і спочатку працював у ресторані Тестова на Воскресенській площі, потім у чайній; за радянської влади він став завідувачем їдальні, а потім пішов кухарем до Патріарха Тихона.
1920 року в Троїцькій церкві на Троїцькому подвор’ї Патріарх Тихон висвятив Івана Гавриловича на диякона до Троїцької церкви, при якій він одночасно був членом церковнопарафіяльної ради. Тут він служив до арешту Патріарха і захоплення патріаршого подвір’я обновленцями. Після звільнення Патріарха із ув’язнення співробітники ОДПУ з особливою ретельністю стали збирати відомості про те, як ставляться церковні люди до звільнення Патріарха і до його опублікованих у радянській пресі заяв, і особливо серед кола найближчих до нього осіб.

24 липня 1923 року ОДПУ заарештувало диякона Іоанна і його дружину, і їх ув’язнили в Бутирській в’язниці в Москві. Під час обшуку у диякона Іоанна був знайдений машинописний текст настанови ченцям і мирянам, спрямований проти обновленців, у якому йшлося про те, що із занепадом загального благочестя в саме церковне середовище проникне багато псевдобратств, які, будучи керованими своїми пороками і звичкою до розкішного життя, влаштують гоніння на всіх охочих жити благочестиво.
– Скажіть, яке ваше ставлення до Церкви раніше і тепер, після каяття Патріарха Тихона? – запитав диякона Іоанна слідчий.
– Вважаю себе членом Православної Східно-кафоличної Церкви як раніше, так і тепер, – відповів диякон.
– Скажіть, яке ваше ставлення до Тихона і його каяття?
– Як такий, що мало розбирається, я вважаю для себе правильним не торкатися його каяття, як такого, що особисто мене не стосується.
– Скажіть, де, від кого і коли ви отримали відібраний у вас під час обшуку друкований текст настанови, тобто прізвища, імена, по батькові та адресу?
– У храмі, від невідомої жінки, подано мені в руки.
Через недоведеність злочину, а також через відсутність суттєвих відомостей від інформаторів, ОДПУ розпорядилося 24 вересня 1923 року диякона Іоанна звільнити.
У весь час служіння дияконом отець Іоанн ніс послух кухаря у Патріарха, а після його смерті – у Патріаршого Місцеблюстителя митрополита Петра (Полянського).
1925 року єпископ Бронницький, вікарій Московської єпархії Іоанн (Васильєвський), у Воскресенському храмі в селищі Вешняки висвятив диякона Іоанна на священника. До листопада 1936 року отець Іоанн служив у Москві, але з закриттям у Москві багатьох храмів і скороченням кількості парафій він був змушений піти за штат. Тоді ж, як священнослужителя, його вислали за стокілометрову зону від Москви, і певний час він жив у Волоколамську; незабаром отець Іоанн отримав призначення до храму Дмитрівського погосту Нагор’євського району Ярославської області. Звідси він часто їздив до Москви закупити необхідні для церкви речі і побачити своїх духовних чад, яких у нього за час служіння в Москві з’явилося чимало. Коли священник приїжджав до Москви, то бував у деяких храмах; про ці його приїзди інформатори донесли в НКВС. У двадцятих числах січня 1938 року отець Іоанн приїхав до Москви і збирався залишитися на вінчання племінниці, яке було призначене на 2 лютого, але того самого дня ввечері його заарештували й помістили до однієї із в’язниць Москви.
Було допитано двох чергових свідків – священнослужителів московських храмів Толузакова і Маркова, які дали свідчення про антирадянську начебто діяльність священника, і після цього допитали отця Іоанна.

– Слідством встановлено, що ви в січні цього року в присутності кількох осіб вихваляли ворогів народу, – заявив слідчий.
– Щодо ворогів народу я нічого не говорив.
– Слідством також встановлено, що ви в січні цього року серед осіб, які вас оточували, висловлювали незадоволення щодо існуючого колгоспного будівництва.
– Це неправда. Щодо колгоспного будівництва я нічого не говорив.
– Ви заарештовані і притягаєтеся до кримінальної відповідальності за проведення контрреволюційної агітації серед віруючих. Визнаєте себе в цьому винним?
– Винним себе в проведенні контрреволюційної агітації я не визнаю.
13 березня слідство було закінчено, і 15 березня 1938 року трійка НКВС засудила отця Іоанна до розстрілу, після чого його перевели до Таганської в’язниці в Москві. Священник Іоанн Плеханов був розстріляний 25 березня 1938 року і похований у невідомій спільній могилі на полігоні Бутово під Москвою.

Знайшли помилку