Священномученик Ілля Ізмайлов, пресвітер p1821nhqmkgpg1dki1bqc1debfpj3
Житія святих,  Вересень

Священномученик Ілля Ізмайлов, пресвітер

Місяця вересня на 4-й день

Священномученик Ілія народився 1882 року в селі Хормали в сім’ї селянина Ізмаїла. Ілія навчався в церковно-парафіяльній школі і з дитинства співав у церковному хорі. Подорослішавши і набравшись кліросного досвіду, сам став керувати хором.
У 1916 році був призваний до діючої армії і повернувся після закінчення війни. Захопившись ідеєю свободи, 1918 року став головою волосного земельного комітету, а з 1918 до 1920 року служив у волосному виконкомі. У 1925 році Ілія, без вступу в шлюб, приймає сан священика від єпископа Алатирського Германа (Кокеля). Єпископ Герман тоді перебував на засланні в селі Козяча Слобода, що неподалік Казані, тож хіротонія відбулася там. Колишній тоді священик села Хормали Краснов долучився до обновленського руху і, після прибуття до Чувашії, єпископ Герман (Кокель) разом із православними вигнав Краснова і поставив настоятелем православного священика Іллю Ізмайлова. Цього ж року отець Ілля був позбавлений виборчих прав, “як служитель культу”.
У лютому 1930 року влада закрила храм у селі Хормали, але церковна рада, в якій священик Ілля Ізмайлов був секретарем, написала заяву до ВЦВК, де виклала неправильність закриття церкви за умови, що 80% громадян парафії за відкриття. Закінчувалася заява так: “Ми віруючі громадяни, покладаючи всю надію і повну довіру на представників Вищої Влади, звертаємося до ВЦВК з уклінним проханням – чи не вважатиме можливим ВЦВК дати дозвіл на відкриття церкви”. Храм було знову відкрито і отець Ілля продовжив священнослужіння.
25 березня 1932 року отець Ілія був заарештований і поміщений до в’язниці міста Цивільськ. Обвинувачувався у справі групи “Істинно-Православної Церкви”, очолюваної в Чувашії архімандритом Агафангелом (Єтрухіним). Представники цієї церковної течії не визнавали митрополита Сергія (Страгородського) як главу Російської Православної Церкви.
На всіх допитах священик тримався мужньо і винним у пред’явлених обвинуваченнях себе не визнав.
Священик серед інших, хто проходить у цій справі, був засуджений Особливою Радою при Колегії ОДПУ по Нижньогородському Краю за статтею 58 пункту 10 до 3 років заслання в Казахстан. Отець Ілля був направлений по етапу в Західний Казахстан. Місцем заслання священика стало селище Жила Коса Гур’ївської області, відбувши яке 24 березня 1935 року він повернувся в рідне село.
На той час храм у селі був закритий, і отець Ілля разом із членами церковної ради наполегливо клопотав про відкриття церкви перед владою, продовжуючи звершувати богослужіння вдома. У вересні 1936 року єпископ Чебоксарський Володимир (Юденич) пропонував отцю Ілії вільне місце священика в одній із парафій єпархії – селі Солодибаєве Козловського району, але отець Ілія відхилив цю пропозицію, вірячи, що буде відкрито храм у селі Хормали. Були навіть заготовлені будівельні матеріали для ремонту церковної будівлі.
Потрапивши в першу хвилю масових репресій 1937 року, священика Ілію заарештували 4 серпня та ув’язнили у в’язниці міста Алатир.
У пред’явлених звинуваченнях отець Ілія винним себе не визнав. 7 вересня священику було пред’явлено обвинувальний висновок за статтею 58 пункту 10 і 8 вересня трійка НКВС Чуваської АРСР засудила священика до розстрілу.
Священика Ілію Ізмайлова було розстріляно в ніч на 17 вересня 1937 року в підвалі однієї з будівель НКВС міста Алатир і поховано в загальній могилі на території двору НКВС. Тієї ночі загалом було розстріляно 34 людини, зокрема священика Йосипа Кудрявцева і обновленського “архієпископа” Тимофія (Зайкова).

Знайшли помилку