Священномученик Ігнатій Якимов пресвітер

День пам'яті (н. ст.)

Місяця червня на 7-й день / у неділю, найближчу до 25 січня, — Собор новомучеників і сповідників Церкви Руської (перехідне) / у неділю після 29 січня — Собор святих Пермської митрополії (перехідне)

Священномученик Ігнатій народився 24 січня 1872 року в селі Морози Нолинського повіту Вятської губернії в сім’ї селянина Димитрія Якимова. Після закінчення в 1889 році Нолинського духовного училища Ігнатій вступив послушником до Слобідського Хрестовоздвиженського монастиря, де трудився близько двох років, а потім вступив на курси псаломщиків при Братстві святого Стефана в Пермі. У 1891 році його призначили псаломщиком до Свято-Димитріївської церкви в селі Ошиб Солікамського повіту Пермської губернії, 1894 року перевели до храму на честь Різдва Христового в селі Рябки Осинського повіту, а 1896 року призначили до Богоявленської церкви села Юрлінське Чердинського повіту.

6 червня 1899 року Ігнатій був висвячений на диякона до Миколаївської церкви села Кочевське того ж повіту і призначений законовчителем та вчителем співу в Кукушкінській школі грамоти. У той час дедалі більшого поширення серед народу набувала вада пияцтва, і духовенству першим довелося вступити з ним у боротьбу. Диякон Ігнатій став дільничним піклувальником в установі, що дбала про народну тверезість, у Чердинському повіті.

2 листопада 1903 року він був рукопокладений на священника до храму Різдва Христового села Чураки Чердинського повіту і призначений законовчителем у Чураківському земському училищі та завідувачем Гришкінської церковно-парафіяльної школи. У 1913 році отця Ігнатія призначили духівником округу, у 1916 році він був тимчасовим виконувачем обов’язків благочинного у другому окрузі церков Чердинського повіту, а невдовзі став благочинним.

Після Лютневої революції 1917 року селяни в Чураках стали захоплювати земельні наділи, не дивлячись на те, що багато хто із їхніх односельців ще не повернувся з фронту, і відкрито рубати казенний ліс; до продовольчих комітетів і волосних управ обирали людей негідних, які розпоряджалися продовольством у власних інтересах. Отець Ігнатій виступив проти грабежу казенних лісів та заступився за скривджених селян. Він запропонував дочекатися рішення Установчих зборів і після нього вже вирішувати земельні питання. Деякі селяни були задоволені, що він виступив на їхній захист, але більшість була незадоволена священником.

17 вересня 1917 року відбувся сход жителів села Чураки, на якому були присутні близько вісімдесяти осіб. Він ухвалив просити у єпископа Пермського Андроника іншого священника на місце отця Ігнатія. Підписалися під вироком, коли більшість уже розійшлися і залишилося трохи більше десятка присутніх на сході. Голова волосної управи ж підписався за тих, хто на ньому не був, та за неповнолітніх, зробивши через деякий час і приписку, ніби загальний сход селян вимагає притягнути священника до суду за контрреволюційну діяльність. Цей вирок було відіслано до Чердинської ради робітничих, солдатських і селянських депутатів та єпархіальному архієрею.

Після приходу до влади більшовиків і видання ними декрету про відокремлення Церкви від держави, яким уже офіційно відкривалося жорстоке гоніння на Церкву, почалися напади на храми і монастирі. Єпископ Пермський Андроник 25 січня 1918 року розіслав «усім причтам і православним парафіянам, а також обителям Пермської єпархії» послання, яке отець Ігнатій прочитав під час чергового селянського сходу в селі Чураки.

«Можна очікувати нападу, — писав єпископ, — розбійників або різних загарбників церковного чи монастирського майна, а також і самих церков й обителей. Треба тепер же підготувати населення до такої небезпеки і клятвено закликати всіх, як православних, до захисту церков і монастирів від гвалтівників та загарбників, щоб за потурання разом з ними не зазнати вічного осуду від Бога…»

Прочитавши послання, отець Ігнатій попросив парафіян не залишити його, якщо хтось прийде грабувати храм, і, якщо почують звук дзвону, поспішити захистити їхню сільську святиню від осквернення.

15 березня 1918 року голова Чураківського виконавчого комітету Семен Федосєєв відправив до Слідчої комісії в Чердинь донос, звинувативши отця Ігнатія в контрреволюційній діяльності і вимагаючи негайного розгляду справи.

30 березня священника викликали до Слідчої комісії на допит. Отець Ігнатій заперечив висунуті йому звинувачення. На допит викликали старосту храму на честь Різдва Христового села Чураки, який сказав: «Я, церковний староста, заявляю, що священник отець Ігнатій Якимов людина хороша, протягом чотирнадцяти років нічого від нього поганого не бачили і не чули. Ніяких виступів з його боку не було. Звинувачення його в цьому є тому, що він заступається за нас, бідних, не дає нас скривдити». Тут же на допиті староста дав поручительство за священника, щоб влада не піддавала пастиря арешту. «Ручаюся своїм майном у тому, що священик Ігнатій Дмитрієв Якимов не ухилиться від суду і не допускатиме контрреволюційних виступів», — написав він.

Священника було звільнено з-під варти, і формальне слідство на підставі численних свідчень свідків підтвердило його невинність, проте в обвинувальному висновку слідчий залишив самі лише лжесвідчення представників чураківської адміністрації.

24 липня 1918 року загін більшовиків-карателів, який увійшов у село Чураки, заарештував священника Ігнатія Якимова і розстріляв його.