Священномученик Ігнатій (Садковський)

День пам'яті (н. ст.)

Місяця січня на 22-й день — Собор новомучеників і сповідників Церкви Руської (перехідне) / січня на 28-й день / червня на 10-й день — Собор Рязанських святих / жовтня на 19-й день — Собор святих Архангельської митрополії / листопада на 27-й день — Собор новомучеників і сповідників Радонезьких

Священномученик Ігнатій (у миру Сергій Сергійович Садковський) народився 1887 року в Москві в сім’ї священника. Закінчив духовне училище, Московську духовну семінарію і Московську духовну академію. 11 грудня 1910 року його постригли в мантію з ім’ям Ігнатій і за кілька місяців висвятили на ієродиякона, а потім — на ієромонаха. Незабаром отця Ігнатія призначили помічником бібліотекаря.

У січні 1918 року отця Ігнатія перевели до Московського Данилова монастиря і призначили духівником братії. Послух його був біля мощей святого благовірного князя Даниїла Московського. 5 квітня 1920 року отця Ігнатія возвели в сан архімандрита і висвятили на єпископа Бєлевського, вікарія Тульської єпархії. У червні 1922 року на Тульську кафедру було обрано єпископа Віталія (Введенського), який одразу ж перейшов до обновленців. Єпископ Ігнатій виїхав до Бєлева, звідки керував єпархією, підкоряючись патріарху Тихону, і вів боротьбу з обновленцями. 31 жовтня президія обновленського Вищого церковного управління ухвалила звільнити єпископа Бєлевського Ігнатія на спокій із призначенням місцеперебування в Саровській пустині. Православні віряни надіслали заяву до Бєлевського повітового виконкому на захист владики Ігнатія.

Але в січні 1923 року владику Ігнатія заарештували і через деякий час перевели до в’язниці в місто Тулу. Звинуватили його в контрреволюційній діяльності, а пізніше — у приховуванні в себе рідного брата Георгія, колишнього білого офіцера, і висвяченні його на ієромонаха з метою “замести сліди”. Владика з братом були засуджені до 3 років ув’язнення і відправлені на Соловки. Повернувшись до Бєлева, єпископ Ігнатій відмовився мати навіть бесіди з обновленцями, за що вони повели з ним боротьбу доносами до ОДПУ. З 1926 року владику кілька разів заарештовували і через кілька місяців відпускали.

У 1929 році владика Ігнатій і отець Георгій були заарештовані і засуджені до 3 років ув’язнення. Владику відправили в Усть-Вимьский табір під Котласом. Після звільнення владика був призначений єпископом Скопинським, вікарієм Рязанської єпархії. У 1935 році його знову заарештували і засудили до одного року виправно-трудових робіт за залучення до богослужіння молодої людини. Владика подав скаргу на незаконний вирок, і той був скасований.

3 лютого 1936 року єпископа Ігнатія знову заарештували й ув’язнили в Бутирській в’язниці в Москві за звинуваченням у створенні контрреволюційної організації з духовенства і мирян і в призначенні на священницькі місця тих, хто звільнився з таборів. Святителя засудили до 5 років заслання в Північний край і відправили в Архангельськ.

3 серпня 1937 року єпископ Ігнатій на засланні був знову заарештований і поміщений до в’язниці за звинуваченням в активній контрреволюційній діяльності. Його засудили до 10 років ув’язнення у виправно-трудовий табір. Владика Ігнатій, вельми ослабілий здоров’ям через численні арешти, помер у Кулойському таборі Архангельської області 9 лютого 1938 року і був похований у безвісній могилі на території табору.

Причислений до лику святих новомучеників і сповідників Руських 17 липня 2002 року ухвалою Священного Синоду Руської Православної Церкви.