Священномученик Феофан, єпископ Солікамський, і з ним двох священномучеників і п’яти мучеників

Місяця грудня на 11-й день

Про Солікамськ можна сказати те саме, що про багато міст Північної Русі, — основа їхнього добробуту полягає в благочесті. По сумлінних і наполегливих працях Господь дарував благодать, зростало благочестя, зростав і добробут. Сучасний приїжджий буває дуже здивований залишками колишньої культури та благодатною намоленістю цих місць.
Архімандрит Солікамського Свято-Троїцького монастиря Феофан (Ільменський) був хіротонізований на єпископа Солікамського, вікарія Пермської єпархії в січні 1917 року. Після хіротонії, бажаючи ближче познайомитися з парафіями єпархії та паствою, він обійшов своє вікаріатство пішки. Сучасники свідчили, що єпископ був великим молитовником і постником і, подібно до архієпископа Андроніка, безстрашним викривачем безбожжя. У 1918 році волосний земельний відділ просив Троїцький монастир надіслати плани сінокосних лугів, що належать монастирю. Єпископ Феофан відповів: «…постане Страшному суду Всемогутнього Бога кожен, хто наважиться для чогось захопити земельні угіддя, що належать Церкві, і якесь надбання Церкви Божої. Без дозволу влади архієрея, Преосвященного Андроніка, не маю права дозволяти висилати плани…» Він знав, що не для роздачі бідним, не на підтримку незаможних піде церковне майно, а для подальшого пограбування та руйнування батьківщини. Ставши єпископом Солікамським, він за межі вікаріатства майже не виїжджав, занурений у справи благоустрою довірених йому парафій. Тільки після арешту 17 червня 1918 архієпископа Андроніка він переїхав до Пермі і 22 червня прийняв управління Пермською єпархією. Але недовго святитель прожив у Пермі; наприкінці літа більшовики заарештували його.
За кілька днів до взяття Пермі Сибірськими військами, 23 грудня 1918 року, до в’язниці, де перебував єпископ, прийшли представники ЧК і забрали дев’ять ув’язнених — єпископа Феофана, трьох священиків і п’ятьох мирян. Така велика була ненависть безбожників до християнства, що вони не захотіли задовольнитись простою карою заарештованих, але піддали їх перед смертю витонченим мукам. Єпископа Феофана багато разів занурювали в ополонку, перш ніж утопити в Камі. Разом з ним були потоплені священники та миряни.