Священномученик Феодот Шатохін, пресвітер

Місяця вересня на 2-й день

Священномученик Феодот Трохимович Шатохін народився 1888 року в селі Зайцеве Катеринославської губернії (нині Україна, Горлівський район). Під час Першої світової війни він був солдатом Окського піхотного полку.
1926 року майбутнього священномученика заарештували й посадили на рік до в’язниці зі звинуваченням: “Поширення релігійних переконань серед селян”. Вдруге його заарештовують 2 квітня 1935 року в Донецьку. Відомо, що в цей час він був уже священиком. Хто його висвятив, залишилося невідомим, бо на допитах, щоб ні на кого не показати, він зайняв дуже акуратну позицію: “Про себе нічого не знає і ні про кого нічого показати не може” (з матеріалів справи).
Не став мовчати отець Феодот тільки про свої релігійні почуття, тим самим і в неволі не полишаючи пастирського благовістя: “Під час допиту заявив, що наука та інше тільки від Бога, що Бог створив людей, і що Бог, що захоче, те й зробить кожній невіруючій людині”. 14 липня 1935 року спецколегія Донецького Облсуду засудила ієрея Федота Шатохіна до 7 років виправно-трудового табору. Відбувати термін його відправили в Коктун-Кульське відділення Карлагу НКВС.
20 серпня 1937 року отець Феодот разом з іншими, однодумними йому священиками, був заарештований у таборі. Як і іншим, які проходили у справі “священика Василя Зеленського та ін.”, йому було пред’явлено обвинувачення, в якому, окрім іншого, йшлося: “перебував у к/р групі, що влаштовувала нелегальні моління, де спорудили хрест, а/з агітація, відмовився вийти на ударник зі скиртування сіна, брав участь у панахиді за розстріляними ворогами народу”. Винним себе отець Феодот не визнав. 10 вересня 1937 року ієрей Феодот Шатохін був засуджений трійкою при УНКВС по Карагандинській області до вищої міри покарання. 15 вересня того ж року його було розстріляно.