Священномученик Феодор Смирнов, диякон p1ecdh4sd31njg15om9931clcstp3
Житія святих,  Червень

Священномученик Феодор Смирнов, диякон

Місяця червня на 22-й день

Священномученик Феодор народився 5 квітня 1890 року в селі Рамен’є Волоколамського повіту Московської губернії в сім’ї псаломщика Володимира Смирнова. У 1913 році Федір закінчив три курси Віфанської Духовної семінарії. Він одружився з донькою священика Василя Івановича Орлова Анною, брат якої, священик Сергій Орлов, згодом мученицьки постраждав під час безбожних гонінь. 5 квітня 1913 року Федора було поставлено дияконом до Воскресенської церкви села Рамен’я, а незабаром після цього висвячено; до 1917 року він був законовчителем у Міхальовській і Воскресенській земських школах.
16 листопада 1917 року диякона Феодора перевели до Духосошественського храму на Лазаревському кладовищі в Москві. 28 жовтня 1920 року він був нагороджений подвійним орарем. У 1932 році храм на Лазаревському кладовищі влада закрила, і диякона Феодора перевели до храму на честь ікони Божої Матері “Несподівана Радість” у Мар’їному Гаю, де він прослужив до свого арешту. Через багато років син диякона Феодора з великою любов’ю згадував про батька, якому він був багато зобов’язаний прилученням до дому Божого. Незважаючи на те, що воцерковлення і своїх дітей було на той час небезпечним навіть і для священнослужителів, отець Феодор у сім років ввів його до вівтаря, де він продовжував прислуговувати й тоді, коли батька було заарештовано. Він згадував, що, завдяки саме батькові, він проніс через усе тогочасне важке життя радість пізнання Божої істини й благодаті, що очищає душу.
Диякона Феодора заарештували 10 грудня 1937 року і ув’язнили в Таганській в’язниці. 15 грудня слідчий допитав його.
– Ваше ставлення до радянської влади?
– Моє ставлення до радянської влади лояльне, – відповів він.
– Ви говорите неправду, слідство має матеріали, що ви антирадянськи налаштована людина. Дайте правдиві свідчення.
– Я кажу правду.
– Ви говорите неправду, – продовжував наполягати слідчий, – слідство має у своєму розпорядженні матеріали, що ви серед оточення поширювали контрреволюційні чутки про гоніння на релігію і духовенство в Радянському Союзі, про насильницьке закриття церков, а також вели контрреволюційну діяльність, спрямовану на зрив виборчої кампанії у Верховну Раду. Дайте правдиві свідчення.
– Вищевказаною діяльністю я не займався, – відповів диякон.
Як штатного свідка було викликано настоятеля храму, де служив диякон Феодор, священика Аркадія Янковського, який доповнив своїми показаннями слідчий матеріал. Він показав, що диякон Феодор “серед оточуючих вів антирадянську агітацію, спрямовану на зрив виборів до Верховної Ради. У моїй присутності він заявляв: “Комуністи хваляться, що у них у країні найдемократичніші вибори, – це неправда, у країні немає ніяких демократичних виборів. Кандидатів до Верховної Ради виставила сама партія, а не народ. За цих кандидатів вона буде насильно змушувати голосувати. Але я добре знаю, що на це багато хто не піде, вони голосуватимуть проти цих кандидатур, а дехто і зовсім не піде на вибори”… Якось мене на вулиці зустрів Смирнов і запитав: “Ви нічого не знаєте?” Я здивовано запитав: “А що?” Тоді він мені розповів таку річ: “Ви подивіться, що робиться в Радянському Союзі, – церкви всі закривають без згоди вірян. Віряни і духовенство зазнають гоніння. За те, що вони віруючі, їх заарештовують і висилають у віддалені місця Радянського Союзу, де катують і морять голодом”””.
Немов на підтвердження правоти всього того, що говорив свідок, 20 грудня 1937 року трійка НКВС засудила диякона Феодора до десяти років ув’язнення у виправно-трудовому таборі, і його відправили до міста Лісозаводська Приморського краю в 19-те відділення Бамлагу, де він зустрівся з голодом, непосильною каторжною працею і нелюдськими умовами утримання. Але мучителям і того було замало – у лютому 1938 року проти духовенства і вірян, зібраних у 145-й колоні концтабору, було розпочато нову справу. Диякон Феодор тільки й встиг послати з табору рідним до Москви один лист і отримати від них посилку, після чого будь-який зв’язок із ним перервався. На допитах він винним себе не визнав.
31 березня 1938 року трійка НКВС засудила тридцять одного ув’язненого табору до розстрілу і серед них диякона Феодора, але про вирок їм не повідомили. Ще три місяці засуджені до смерті продовжували працювати. Диякон Феодор Смирнов був розстріляний 5 липня 1938 року і похований у спільній безвісній могилі.

Знайшли помилку