Священномученик Феодор Смирнов диякон

День пам'яті (н. ст.)

Місяця червня на 22-й день / у неділю, найближчу до 25 січня, — Собор новомучеників і сповідників Церкви Руської (перехідне)

Священномученик Феодор народився 5 квітня 1890 року в селі Раменьє Волоколамського повіту Московської губернії в сім’ї псаломщика Володимира Смирнова. У 1913 році Феодор закінчив три курси Віфанської духовної семінарії. Він одружився з донькою священника Василія Івановича Орлова Анною, брат якої, священник Сергій Орлов, згодом мученицьки постраждав під час безбожних гонінь.

5 квітня 1913 року Феодор був поставлений дияконом до Воскресенської церкви села Раменьє і невдовзі після цього висвячений. До 1917 року він був законовчителем у Михальовській і Воскресенській земських школах.

16 листопада 1917 року диякона Феодора перевели до храму на честь Зішестя Святого Духа на Лазаревському кладовищі в Москві. 28 жовтня 1920 року він був нагороджений подвійним орарем. У 1932 році цей храм влада закрила, і диякона Феодора призначили до храму на честь ікони Божої Матері «Несподівана Радість» у Мар’їному Гаю, де він прослужив до свого арешту.

Диякона Феодора заарештували 10 грудня 1937 року і ув’язнили в Таганській в’язниці. 15 грудня слідчий допитав його.

— Ваше ставлення до радянської влади?

— Моє ставлення до радянської влади лояльне, — відповів він.

— Ви говорите неправду, слідство має матеріали, що ви антирадянськи налаштована людина. Дайте правдиві свідчення.

— Я говорю правду.

— Ви говорите неправду, — продовжував наполягати слідчий, — слідство має у своєму розпорядженні матеріали, що ви серед оточення поширювали контрреволюційні чутки про гоніння на релігію і духовенство в Радянському Союзі, про насильницьке закриття церков, а також вели контрреволюційну діяльність, спрямовану на зрив виборчої кампанії до Верховної Ради. Дайте правдиві свідчення.

— Вищевказаною діяльністю я не займався, — відповів диякон.

Як штатний свідок був викликаний настоятель храму, де служив диякон Феодор, священника Аркадій Янковський, який доповнив своїми показаннями слідчий матеріал. Він показав, що диякон Феодор «серед оточення вів антирадянську агітацію, спрямовану на зрив виборів до Верховної Ради. У моїй присутності він заявляв: “Комуністи хваляться, що у них в країні найдемократичніші вибори, — це неправда, в країні немає ніяких демократичних виборів. Кандидатів до Верховної Ради виставила сама партія, а не народ. За цих кандидатів вона насильно змушуватиме голосувати. Але я добре знаю, що на це багато хто не піде, вони голосуватимуть проти цих кандидатур, а дехто і зовсім не піде на вибори”… Якось мене на вулиці зустрів Смирнов і запитав: “Ви нічого не знаєте?” Я здивовано запитав: “А що?” Тоді він мені розповів таку річ: “Ви подивіться, що робиться в Радянському Союзі, — церкви всі закривають без згоди вірян. Віряни і духовенство зазнають гоніння. За те, що вони віруючі, їх заарештовують і висилають у віддалені місця Радянського Союзу, де катують та морять голодом».

20 грудня 1937 року трійка НКВС засудила диякона Феодора до десяти років ув’язнення у виправно-трудовому таборі, і його відправили до міста Лісозаводськ Приморського краю, до дев’ятнадцятого відділення відділення Байкало-Амурського виправно-трудового табору, де він зіштовхнувся з голодом, непосильною каторжною працею і нелюдськими умовами утримання. Але мучителям і того було замало — у лютому 1938 року проти духовенства і вірян, зібраних у сто сорок п’ятій колоні концтабору, було розпочато нову справу. Диякон Феодор тільки й встиг послати із табору рідним до Москви один лист і отримати від них посилку, після чого будь-який зв’язок з ним перервався. На допитах він винним себе не визнав.

31 березня 1938 року трійка НКВС засудила тридцять одного ув’язненого табору до розстрілу, зокрема й диякона Феодора, але про вирок їм не повідомили. Ще три місяці засуджені до смерті продовжували працювати. Диякон Феодор Смирнов був розстріляний 5 липня 1938 року і похований у спільній безвісній могилі.