Священномученик Бранко Добросавлевич, пресвітер

Місяця квітня на 24-й день.

Бранко Добросавлевич народився 4 січня 1886 року в містечку Скрад. У 1908 році закінчив Сремсько-Карловацьку духовну семінарію і був висвячений на диякона, а потім і на священика. Служив у кількох парафіях Горнокарловацької єпархії (Бувача, Радовиця і Велюн). За ревне служіння був відзначений орденом святого Сави та орденом Корони Югославії V ступеня. У день святого Георгія Побідоносця, 6 травня 1941 року, протоієрея Бранко Добросавлевича заарештували. Цього дня усташ Іван Шайфор, учитель із Велюна, з каральним загоном розпочав свою криваву справу у Велюні, Цвіяновичах і Полої. Тоді разом із протоієреєм Бранко, його сином Небойшею та священиком Димитрієм Скорупаном із Цвіянович Брда було заарештовано ще 500 православних сербів. Спочатку їх кинули в жандармську в’язницю, де піддавали страшним тортурам, особливо жорстоко катували сина батька Бранко, Небойшу. Усташі змусили батька Бранко живцем відспівати свого сина. Наступного дня, 7 травня 1941 року, всіх мучеників було по-звірячому вбито в лісі Кестеновац. Після війни, 1946 року, святі останки було перенесено у Велюн і поховано в братській могилі.