Священномученик Борис Боголєпов, пресвітер

Місяця вересня на 18-й день

Священномученик Борис (Борис Іванович Боголєпов) народився 18 червня 1889 року в місті Москві. Закінчив Московську Духовну семінарію і був висвячений у сан священика. З липня 1936 року він служив у Троїцькому храмі села Коробино Тверської області. Мав велику сім’ю – чотирьох дочок і сина. Старші доньки жили самостійно, а син Андрій тринадцяти років і дочка Євгенія восьми років жили разом із батьком, матір’ю Катериною Олексіївною та бабусею Марією Іванівною – матір’ю о. Бориса. Бориса.
У січні 1937 року сільрада зажадала від священика сплати податків за попередній рік – п’ятдесяти кілограмів м’яса, ста шістдесяти рублів культподатку, ста шістдесяти рублів прибуткового податку та ста шістдесяти рублів податку із самооподаткування. Священик відмовився платити податки і пояснювати з цього приводу, і справу передали до суду. Його звинуватили в тому, що, не здавши “жодного кілограма м’яса, він тим самим поставив під загрозу зриву збір коштів і м’ясопоставок”. У суді священик винним себе не визнав, пояснивши, що він жодним чином не міг виплатити податки і поставити м’ясо, оскільки не має для цього ні матеріальних засобів, ні живності у вигляді худоби або птиці. Суд засудив священика до півтора року ув’язнення у виправно-трудовому таборі. Отець Борис, однак, не погодився з обвинуваченням і подав касаційну скаргу, на яку влада не наважилася давати ні позитивної, ні негативної відповіді, і священик не був заарештований.
У квітні 1937 року відбувся новий судовий розгляд. Цього разу священика звинувачували в тому, що він здійснив відспівування і брав участь у похованні своєї парафіянки до того, як її чоловік отримав свідоцтво про смерть у сільраді, і хрестив немовлят без попередньої реєстрації в РАЦСі, говорив своїм парафіянам, що для хрещення не потрібна довідка з РАЦСу, хрестити – це обов’язок священика, і він буде його виконувати, хай би що з ним зробила влада. Викликаний до суду, о. Борис на запитання судді відповів, що положення про РАЦС він знає і знає, що хрестити без довідок сільради про народження дитини влада забороняє, однак він це положення порушував і порушуватиме, бо хрестити – це його найперший обов’язок, який він і раніше виконував, і надалі виконуватиме. На запитання судді, чому він поховав покійну жінку без довідки про реєстрацію смерті, о. Борис відповів. Борис відповів, що за новою конституцією віросповідання не утискають, і якщо у родичів померлої немає довідки, то він вільний здійснювати в церкві обряд відспівування без неї. Суд засудив священика до шести місяців ув’язнення у виправно-трудовий табір. Отець Борис не погодився з обвинуваченням і подав касаційну скаргу.
19 квітня громада Троїцької церкви подала прохання до райвиконкому з проханням роз’яснити, чи дозволяють радянські закони хресні ходи на Великдень, а також узагалі хресні ходи з іконами і молебні в будинках вірян. На це прохання райвиконком відповів, що “інструкція ВЦВК, яка передбачає право ходіння з іконами і служіння молебнів, залишається чинною, не скасована, але дозвіл на право ходіння від місцевої влади потрібен”. А трохи пізніше той самий голова райвиконкому відповів: “Зубцовський райвиконком, зважаючи на наявність епідемії скарлатини в районі, ходіння по домівках не дозволяє”. Для священика абсурдно було підкоритися такій забороні, тим більше що він знав, що причина заборони надумана. І він став служити молебні на запрошення селян у селі і в селах, розташованих далеко від храму.
Наприкінці липня Бюро виправних робіт при районному відділенні НКВС Погорельського району надіслало о. Борису повістку. Борису повістку з вимогою прибути 27 липня до будівлі НКВС, щоб потім попрямувати на виправно-трудові роботи в концтабір згідно з судовим вироком. Священик за цією повісткою не прийшов, а коли дізнався, що до нього попрямував співробітник Бюро виправних робіт, на деякий час пішов із дому.

Але те, що було не під силу дрібним гонителям, довершив указ Сталіна, і майже відразу після введення його в дію о. Борис був заарештований. Борис був заарештований. Голова сільради, на території якої був Троїцький храм, подав до місцевого НКВС довідку. У ній він писав, що священик без дозволу ходив по дворах селян з іконами, і внаслідок начебто цього в одному селі вся сім’я захворіла на живіт, за що священик був оштрафований на сімдесят п’ять карбованців, але від сплати штрафу категорично відмовився. На попередження з боку голови сільради про припинення ходіння з іконами по дворах відповів, що “ваша радянська пропаганда є порожня балаканина”. В одне з сіл на релігійне свято прийшов з іконами і зірвав зі збирання врожаю робочу зміну, внаслідок чого колгосп опинився у великому прориві і розхитана трудова дисципліна, а священик заявив колгоспникам, що все одно їм не прибрати врожай, якщо не допоможе Господь. Крім того, обійшовши селянські двори, священик організував збір коштів на ремонт церкви. Проводив служби не тільки в релігійні свята, а й завжди, влаштовуючи хресні ходи з хоругвами навколо храму.
8 вересня о. Борис був допитаний.
27 вересня Трійка НКВС засудила о. Бориса до розстрілу. Бориса до розстрілу. Священик Борис Боголєпов був розстріляний через кілька днів, 1 жовтня 1937 року.
Зарахований до лику святих Новомучеників і Сповідників Руських на Ювілейному Архієрейському Соборі Руської Православної Церкви в серпні 2000 року для загальноцерковного шанування.