Священномученик Аполлінарій, єпископ Равеннійський

Місяця липня на 23-й день

За царювання Римського імператора Клавдія (41-54) до Риму з Антіохії прийшов святий апостол Петро і висвятив антіохійця Аполлінарія, який прийшов із ним, на єпископа Равеннійського. Прийшовши в Равенну як мандрівник, святий Аполлінарій попросив притулку у місцевого жителя, воїна Іринея, і в бесіді з ним відкрив, хто він і з якою метою прийшов. У Іринея був сліпий син, якого святий Аполлінарій, звернувшись із молитвою до Господа, зцілив. Воїн Іриней і його сімейство першими в Равенні увірували в Христа. Святитель залишився жити в будинку Іринея і проповідував про Христа всім, хто бажав слухати його слово. Одним із чудесних зцілень, здійснених святим Аполлінарієм, було зцілення невиліковно хворої дружини равеннського трибуна – Фекли. Після того, як за молитвою святого вона встала з ліжка абсолютно здоровою, увірувала в Христа не тільки вона, а й сам трибун. У будинку трибуна святий Аполлінарій влаштував невелику церкву, де здійснював Божественну літургію. Для новохрещених равеннійців Аполлінарій висвятив двох пресвітерів – Адерета і Калокіра, а також двох дияконів. Дванадцять років святий Аполлінарій благовістив у Равенні, і кількість християн неухильно збільшувалася. Язичницькі жерці поскаржилися на єпископа правителю Сатурніну. Святий Аполлінарій постав перед судом і був підданий жорстокому катуванню. Думаючи, що він помер, мучителі винесли його за місто, на берег моря і там кинули. Але святий був живий. Йому надала допомогу і дала притулок у своєму будинку одна благочестива вдова-християнка. В її будинку святий Аполлінарій перебував шість місяців і продовжував таємно проповідувати про Христа. Місцеперебування святого стало відомо, коли він зцілив від німоти знатного жителя міста – Воніфатія, на прохання дружини останнього, яка благала святого допомогти її чоловікові. Після цього дива багато язичників навернулися до Христа, а святого Аполлінарія знову привели на суд і мучили, ставлячи босими ногами на розпечене вугілля. Вдруге його витягли за місто, але Господь знову зберіг йому життя. Святий не припиняв проповіді доти, доки його не вигнали з міста. Деякий час святий Аполлінарій перебував в Італії, де, як і раніше, продовжував проповідувати Євангеліє. Равеннською Церквою керував у цей час пресвітер Калокір. Повернувшись у Равенну до своєї пастви, святого Аполлінарія знову судили і засудили до вигнання. У тяжких кайданах його посадили на корабель, що плив в Іллірик, річкою Дунай. Два воїни зобов’язані були доставити його на місце заслання. За своїм єпископом добровільно пішли у вигнання три клірики. Дорогою судно зазнало корабельної аварії, всі потонули, врятувалися тільки святий Аполлінарій, клірики, що супроводжували його, і два воїни. Воїни, слухаючи святого Аполлінарія, увірували в Господа і прийняли Хрещення. Не знаходячи ніде притулку, подорожні прийшли в Місію, де святий Аполлінарій зцілив від прокази одного знатного жителя, за що отримав зі своїми супутниками притулок у його будинку. У цій країні святий Аполлінарій також невтомно проповідував про Христа і багатьох язичників навернув у християнство, за що зазнав переслідувань з боку невірних. Вони без пощади били святого і, посадивши його на корабель, що плив в Італію, відправили назад. Після трирічної відсутності святий Аполлінарій повернувся до Равенни, і його з радістю прийняла його паства. Язичники ж, напавши на церкву, де святий здійснював Божественну літургію, розігнали тих, хто молився, а святого потягли до жерців-ідолів у капище Аполлона, де ідол упав, щойно ввели святого, і розбився. Жерці привели святого Аполлінарія на суд до нового правителя області – Тавруса. Аполлінарій створив тут нове диво – зцілив сліпонародженого сина правителя. На знак подяки за зцілення сина Таврус постарався укрити святого Аполлінарія від розлюченого натовпу. Він відправив його у свій заміський маєток, де хрестилися син і дружина Тавруса, а сам він, боячись гніву імператора, не прийняв Хрещення, але ставився з вдячністю і любов’ю до свого благодійника. Чотири роки жив святий Аполлінарій у маєтку Тавруса і безперешкодно благовістив про Спасіння. Тим часом язичницькі жерці відправили донесення імператору Веспасіану з проханням засудити на смерть або вигнання християнського “волхва” Аполлінарія. Однак імператор відповів жерцям, що боги досить сильні, щоб помститися за себе, якщо вважають себе ображеними. Усе ж лють язичників наздогнала святого Аполлінарія: вони наздогнали його, коли святий вийшов із міста, прямуючи до найближчого селища, і жорстоко побили його. Християни знайшли його, ледь живого, і принесли в селище, де він пролежав сім днів. Під час передсмертної своєї хвороби святитель не переставав повчати свою паству і передбачив, що після гонінь для християн настануть кращі часи, коли вони відкрито і вільно сповідуватимуть свою віру. Давши присутнім своє святительське благословення, священномученик Аполлінарій відійшов до Господа. Святий Аполлінарій святительствував у Равенні 28 років і помер у 75 році.