Священномученик Анфім, єпископ Нікомідійський, і з ним священномученики Феофіл, диякон, мчч. Дорофій, Мардоній, Мігдоній, диякон, Петро, Індіс, Горгоній, Зінон, Домна діва та Євфимій.

Місяця вересня на 3-й день

Священномученик Анфім, єпископ Нікомідійський, і з ним інші мученики постраждали під час гонінь на християн за часів імператорів Діоклетіана (284-305) і Максиміана (284-305). Переслідування християн особливо загострилися після того, як у Нікомідійському імператорському палаці сталася пожежа. Язичники звинуватили християн у навмисному підпалі й виявили щодо них нечувану жорстокість. Так, в одній тільки Нікомідії в день Різдва Христового було спалено в храмі до двадцяти тисяч молільників. Однак ці нелюдські дії не злякали християн: вони твердо сповідували свою віру і приймали мученицьку смерть за Христа. Так, страдницьки померли в той час святі Дорофей, Мардоній, Мігдоній, Петро, Індіс і Горгоній. Одні з них були усічені мечем, інші – спалені, засипані землею або втоплені в морі. Зинон, воїн, за сміливі викриття імператора Максиміана був побитий камінням, а потім обезголовлений. Тоді ж загинула від рук язичників колишня жриця, свята діва Домна, і святий Євфимій, які дбали про те, щоб тіла святих мучеників були поховані. Єпископ Анфім, який керував Нікомідійською церквою, на прохання пастви переховувався в селищі недалеко від Нікомідії. Звідти він звертався до християн із посланнями, в яких переконував їх твердо триматися святої віри і не боятися мук. Один із його листів, посланий із дияконом Феофілом, було перехоплено і передано імператору Максиміану. Феофіла піддали допиту і він помер під тортурами, так і не відкривши своїм мучителям місцеперебування єпископа Анфіма. Через деякий час Максиміану все ж вдалося дізнатися, де перебуває святий Анфім, і він послав за ним загін воїнів. На шляху зустрівся сам єпископ. Воїни не впізнали святого, але він покликав їх до себе, пригостив обідом, а потім відкрив, що він і є той, кого вони шукають. Воїни не знали, що робити, хотіли залишити святого і сказати імператору, що не знайшли його. Єпископ Анфім не терпів брехні і не погодився на це. Воїни увірували в Христа і прийняли Святе Хрещення. Але при цьому святитель все ж змусив їх виконати наказ правителя. Коли єпископ Анфім з’явився до царя, той наказав принести знаряддя страти і покласти перед ним. “Невже ти, царю, думаєш налякати мене знаряддями страти? – запитав святитель. – Ні, не злякаєш того, хто сам бажає померти за Христа! Страта лякає тільки малодушних, для яких тимчасове життя дорожче за все”. Тоді цар розпорядився жорстоко мучити святого і усікти мечем. Єпископ Анфім до останнього подиху радісно славив Бога, за Якого сподобився постраждати († 302).

Тропарі, кондаки, молитви та величання