Священномученик Анатолій Правдолюбов, пресвітер

Місяця грудня на 10-й день

Священномученик Анатолій народився 6 квітня 1862 року в селі Давидове в багатодітній родині священика.
15 червня 1882 року Анатолій Авдіївович закінчив повний курс Рязанської духовної семінарії з атестатом І розряду. З 1 вересня 1882 року по 16 січня 1886 року був учителем Давидівського земського училища Касимівського повіту. У 1886 році він переїхав до Касимова, де одружився з дочкою настоятеля Покровської церкви села Маккавеєво. Згодом у цьому щасливому шлюбі народилося вісім синів та чотири доньки. Син протоієрея Анатолія та матінки Клавдії так само, як і батько, згодом прийняв мученицький вінець — це священномученик Сергій Правдолюбов.
20 лютого 1892 року був висвячений у священика. З 16 січня 1894 року отець Анатолій визначений на священицьке місце до Успенської Церкви міста Касимова, де виявив себе не лише як благоговійний служитель вівтаря Господнього, а й як чудовий проповідник. У 1896 році він брав участь у здобутті та прославленні святих мощів святителя Феодосія Чернігівського.
З 22 січня 1909 року отець Анатолій перебуває на посаді Касимовського повітового спостерігача церковних шкіл. Після видання нового положення про спостерігачів церковних шкіл він звільняється з посади священика Успенської церкви з 27 травня 1915 року.
З 18 листопада 1918 року після закриття всіх духовних шкіл отець Анатолій служив у Іоанно-Предтеченській церкві с. Данево Касимівського повіту. З грудня 1921 він був настоятелем Успенської церкви міста Касимова до закриття її в 1933 році. З 1933 по листопад 1937 служив настоятелем Благовіщенської церкви міста Касимова. Також в останні роки життя отець Анатолій був благочинним І Касимівського округу. За час свого служіння в Церкві він за виявлену старанність був нагороджений усіма церковними нагородами, включаючи митру.
У 1924 році разом із сином священиком Сергієм протоієрей Анатолій їздив до Москви до святителя Тихона, Патріарха Московського і всієї Русі, за благословенням і підтвердженням канонічного спілкування з ним і отримав від святителя пам’ятну фотографію.
Протоієрея Анатолія Правдолюбова заарештували 6 листопада 1937 року за звинуваченням в участі в повстансько-терористичній організації та контрреволюційній діяльності. На момент арешту старцеві-протоієрею було 75 років. Троє його синів, майбутніх новомучеників, у цей час, також за нібито контрреволюційну діяльність, відбували заслання у таборах. Весь допит протоієрея Анатолія від 11 листопада 1937 року складався з чотирьох питань та такої самої кількості відповідей. Начальник Бельковського РВ УНКВС по Рязанській області, який проводив допит, наполягав, щоб отець Анатолій дав ствердну відповідь на його заздалегідь вигадані звинувачення про участь революційної організації, на що старий протоієрей, не бажаючи бути співучасником лжесвідчення твердо відповідав: «Повторюю, що ні в якій я не був і винним себе не визнаю». Незважаючи на тиск слідства, отець Анатолій нікого не обмовив.
Постановою «трійки» при УНКВС СРСР Рязанської області від 6 грудня 1937 року протоієрей Анатолій Правдолюбов був засуджений до розстрілу.