Священномученик Олексій Протопопов, пресвітер

Місяця квітня на 21-й день.

Священномученик Олексій народився 15 березня 1880 року в селі Іллінському Бронницького повіту Московської губернії в сім’ї псаломщика Миколи Михайловича Протопопова. 1896 року Олексій закінчив Перервинське духовне училище, 1902-го – Московську Духовну семінарію і був призначений учителем в одну з церковнопарафіяльних шкіл Москви.
1903 року Олексія Миколайовича висвятили на диякона до Богоявленського храму в Москві; 1907 року перевели в Казанську церкву в Сущеві, де він прослужив до її закриття 1930 року, а потім перевели до храму преподобного Пимена Великого. Після того як храм 1934 року був захоплений обновленцями, диякон Олексій став служити в соборі на честь Різдва Божої Матері в місті Оріхово-Зуєво. У 1935 році він був висвячений на священика до храму на честь Казанської ікони Божої Матері в селі Казанському Павло-Посадського району, в якому і пройшло все його недовге пастирське служіння до масових гонінь 1937 року.
20 листопада 1937 року співробітники НКВС допитали трьох свідків: старосту, члена церковної двадцятки й одного з парафіян Казанського храму. Вони показали, що їхній священик часто проповідує – іноді під час служби, іноді після служби, намагаючись якомога повніше розкрити зміст і вказати на значення того чи іншого свята, і особливо престольного – Казанської ікони Божої Матері. Свідки також показали, що священик неодноразово звертався до парафіян, щоб вони матеріально допомогли храму, в якому тільки-но було зроблено ремонт, допомогли грошима на закупівлю дров для опалення і на оплату податків державі, а також зібрали кошти на утримання Патріархії. Під час служіння на престольні свята отець Олексій говорив, що кожен парафіянин повинен з таким радісним почуттям йти після служби додому, щоб ця радість через нього стала надбанням і його домашніх, щоб і їм захотілося прийти до храму. Свідки показали, що священик під час проповіді скаржився, що стало мало ходити до храму православних, що раніше держава допомагала Церкві, а зараз, за радянської влади, відбувається все навпаки: церкви руйнуються, дзвони знімають, церковні цінності вилучають.
Отця Олексія заарештували 27 листопада 1937 року і помістили в ногінську в’язницю, де протягом кількох днів його допитували різні слідчі.
– Слідство має в своєму розпорядженні матеріали про те, що ви систематично ведете антирадянську агітацію, спрямовану на зрив заходів партії та уряду. Слідство вимагає від вас відвертих і правдивих свідчень із цього питання. У чому виражається ваша антирадянська агітація? – зажадав відповіді від священика слідчий.
– Я ніякої антирадянської агітації не проводив і з цього питання показати нічого не можу, – відповів отець Олексій.
– Дайте свідчення, що ви говорили під час служби в релігійне свято так званої “Казанської”?

– 4 листопада, під час служби на святкування Казанської, я виступив на прохання церковної ради зі словом про те, що на опалення церкви немає дров. Для того, щоб звершувати богослужіння, треба заготовити дрова. Оскільки у нас на це коштів немає, я попросив вірян села Казанське, щоб вони пожертвували на купівлю дров та інші церковні потреби. Після мого звернення було зроблено обхід із тарілкою, і хто скільки міг пожертвував.
– Дайте свідчення, що ви говорили вірянам під час богослужіння на святкування в так званий “Николин день”?
– Я виступив зі словом під час богослужіння, щоб віряни пожертвували, хто скільки зможе, на утримання нашої єпархії… Після мого слова був зроблений обхід із кухлем. Більше я нічого не говорив.
– Слідству відомо, що ви вихваляли дореволюційний час і вороже, у контрреволюційному дусі відгукувалися про наявний лад, звинувачуючи в гонінні на релігію і духовенство. Визнаєте себе в цьому винним?
– Так, мені відомо, що такі цінності, як дзвони та інші, було вилучено, але я це ніколи не засуджував і з амвона з цього приводу ніколи не виступав, і винним себе в цьому не визнаю.
– Ви слідству даєте неправдиві свідчення. Слідство вимагає від вас правдивих свідчень по суті справи.
– Я слідству даю правдиві свідчення по суті справи і ще раз свою винуватість в антирадянській діяльності заперечую.
Після допитів отця Олексія відправили в Таганську в’язницю в Москві. 3 грудня 1937 року трійка НКВС засудила його до десяти років ув’язнення у виправно-трудовому таборі. Священик Олексій Протопопов помер в ув’язненні 4 травня 1938 року і був похований у невідомій могилі.