Священомученик Артемон, пресвітер Лаодикійський

День пам'яті (н. ст.)

Місяця квітня на 13-й день

Священномученик Артемон пресвітер народився в першій половині ІІІ століття в Лаодикії Сирійській від благочестивих батьків. З юних років Артемон присвятив своє життя служінню Церкві. У шістнадцять років він був поставлений чтецем і ніс це служіння протягом дванадцяти років, після чого був висвячений на диякона єпископом Сисинієм. У цьому сані святий був двадцять вісім років, потім же був рукопокладений на пресвітера, і його служіння в цьому сані тривало тридцять три роки.

Святий Артемон проповідував Господа нашого Іісуса Христа в язичницькому середовищі, і в час його служіння, коли царював у Римській імперії імператор Діоклітіан (284–305), піднялося жорстоке гоніння на християн. За велінням Діоклітіановим в усіх частинах держави християни повинні були бути примушені до принесення жертв ідолам, а тих, хто не підкориться, належало мучити й вбивати. Для виконання указу послано було слуг царевих, і до Лаодикійської області прямував з цією метою комит на ім’я Патрикій. Дізнавшись про це, вищезгаданий єпископ Сисиній разом з Артемоном і деякими іншими християнами проникнув вночі до храму язичницької богині Артеміди й розбив та спалив усіх ідолів, що там були. Повернувшись же до церкви, він звершив богослужіння й звернувся до вірян, переконуючи їх не боятися випробувань, що можуть настати після прибуття Патрикія.

Коли ж комит прийшов до міста, то перш за все приніс жертву в капищі Аполлона. Того ж дня він влаштував видовища для народу й оголосив царський указ про заборону сповідання християнської віри. Провівши п’ять днів у розвагах та полюванні, Патрикій забажав принести жертву в храмі Артеміди. Увійшовши в нього та не побачивши там ідолів, він поцікавився, де вони. Дізнавшись про те, що сталося, царський посланець вирішив віддати смерті Сисинія і тих, хто знищував ідолів разом з них.

Дорогою до храму, де були християни, Патрикій раптом відчув сильне дрижання, від якого впав з коня. Потім воно змінилося сильним жаром, і недужного комита занесли на ношах до найближчої хатини. Вночі, лежачи в оточенні своїх воїнів і чекаючи смерті, Патрикій звелів їм: “Ідіть до християнської церкви і скажіть єпископу Сисинію: “Так говорить царський посол – Патрикій: великий Бог християнський! Помолися Йому, щоб мені позбутися моєї тяжкої хвороби; тоді я зроблю із золота твоє зображення й поставлю його посеред міста””.

Воїни зробили, як сказав Патрикій, і Сисиній передав через них Патрикієві, що якщо він увірує в Іісуса Христа, то одужає. Слуга царський висловив віру у Господа та вдруге послав до єпископа воїнів, котрі сповістили його про це. Після цього Сисиній помолився за Патрикія, і той одразу ж одужав.

У подальшому, однак, не став зцілений комит вести життя християнське та вірити в Спасителя. За декілька днів після одужання зустрів він на шляху до міста Кесарії святого Артемона, котрий повертався з молитви й за котрим йшли слідом два олені та шість диких віслюків, яких він вів до Сисинія. Заговоривши з Артемоном та довідавшись про його християнську віру, Патрикій велів закувати його в ланцюги та вести з собою до Кесарії. Святий же наказав звірам самим рушати до єпископа.

Коли прийшли вони до Сисинія, сталося диво: один із оленів заговорив людським голосом і розповів єпископові про те, що сталося з Сисинієм. Той же звелів диякону Філею піти зі слугою до Кесарії та з’ясувати, чи правда те, що розповів олень. Вони прибули до Кесарії і дійсно знайшли там Артемона, який сидів у темниці.

Повернувшись до Сисинія, вони підтвердили правдивість відомостей та передали прохання Артемона про його молитви. Він же зі сльозами звернувся до Господа в молитві: “Господи Іісусе Христе, Який визволив Даниїла із уст левових, врятував трьох отроків від вогненної печі Навуходоносора, визволи й раба Твого Артемона від ворожого Патрикія, дай йому сили для подолання пакостей мучителя та причисли його до лику святих мучеників”.

Через деякий час настав для святого Артемона час сповідництва. Патрикій, який влаштовував у Кесарії, повелів привести його до себе та розпитав його про розбиття ідолів у храмі Артеміди. Сміливо відповідав святий слузі царському, і, коли той запропонував йому принести жертву богу Асклипію, відмовився відступити від віри християнської. Патрикій зауважив: “Великою силою володіє бог Асклипій: хто не принесе йому куріння з молитвою перед дверима його храму, той не може увійти всередину”. На це святий сказав: “Ходімо до храму Асклипія, і якщо він не дозволить мені увійти в нього, то я принесу йому куріння”.

У храмі тому жили змії, яким жерці один раз на рік приносили солодку їжу. Коли святий Артемон тільки наближався до нього, вони, а точніше нечисті духи, які жили в них, здійняли страшний свист і збурення в храмі, так що він навіть став хитатися. Побачивши це, Патрикій і народ втекли від страху, тоді як Артеомн висловив готовність увійти до нього. Жрець на ім’я Віталій, звершивши куріння, відчинив двері храму, і Артемон, осінивши себе хресним знаменням, безбоязно увійшов. Змії зробилися непорушними, а святий, помолившись до Бога, заборонив їм завдавати комусь шкоди, звелів їм іти за ним та вийшов з ними із храму. Тоді, на очах у Патрикія та інших вражених глядачів, він дмухнув на них і тим самим умертвив їх.

Жрець Віталій після цього сповідав істинність Бога християнського та припав до ніг святого, просячи просвітити його світлом віри християнської. Патрикій же вважав те, що відбулося, дією чар і велів знову схопити Артемона та привести його до себе на суд. У розмові з Патрикієм святий засвідчив, що силою Христовою вбив змій, і тоді комит наказав мучити його. Артемона простягнули на розпеченій залізній сковороді й кололи залізними прутами, обрізаючи частини тіла гострим залізом. Мученик же, звівши очі до неба, помолився Христу, і під час його молитви прибіг той самий олень, котрий говорив перед єпископом Сисинієм, припав до стоп Артемона й став лизати їх, після чого знову заговорив голосом людським. Олень сказав Патрикію: “Пізнай, нечестивцю, що немає нічого неможливого для Бога: щоб показати Свою силу, він може обдарувати мовою і безсловесних. Знай, що раб Божий Артемон скоро звільниться від мук, а ти будеш схоплений двома птахами та вкинутий до киплячого казана за те, що нелюдськи мучиш праведну людину й відкинув Бога, Котрого визнав істинним і в Котрого увірував”.

Саме так і закінчив своє життя Патрикій: коли він прямував до місця страти святого Артемона, зійшли з неба два ангели у вигляді орлів, котрі схопили його й вкинули в наповнений розвареною смолою великий казан, який він раніше наказав приготувати для мученика. Артемон же, залишившись наодинці біля казана, підніс хвалу Богові, а за його молитвами із землі, на якій стояв казан, забило джерело. Він охрестив колишнього жреця Віталія і багатьох інших язичників та навчив їх вірі християнській. Потім святий почув голос з неба, який звелів йому йти до азійського міста Вулі, де разом з християнами Олександром і Піронією, матір’ю його, він мав виганяти бісів та зціляти людей від хвороб на славу Божу.

Вранці, подавши кесарійським вірянам Святі Дари, він попрощався з ними та вирушив до Азії, як і було велено. Дорогою він був підхоплений ангелом та принесений на місце, яке бачив у видінні. Там святий Артемон здійснив багато чудес та багатьох до істинної віри привів. Завершив же своє богоугодне життя він мученицькою кончиною, будучи усічений мечем.