Мученик Євпсихій

День пам'яті (н. ст.)

Місяця квітня на 9-й день

Святий мученик Євпсихій, у Кесарії Каппадокійській народжений і вихований, походив із шанованого патриціанського роду, проводив непорочно у християнській цноті роки юності своєї, сивину маючи розуму і вік старості — життя чисте.

Поєднався законним шлюбом з жінкою за царювання богопротивного Юліана Відступника, і ще не розійшовся шлюбний пир, як показав про Христа, Бога свого, велику ревність і любов.

Було-бо в місті тому капище нечистого ідола, його ж називали Тихи, тобто “доля”, чи “фортуна”. Капище те відомим було, у ньому ж цар Юліан щодня приносив свої нечисті жертви, якщо був у Кесарії. Коли відбувався шлюб Євтихія, трапилося тоді й празнику нечестивому ідольському бути. І бачив Євпсихій святий еллінів (їх же небагато вже в Кесарії було), які йшли з приношенням жертви до свого капища. Розпалився ревністю до Господа і, взявши з собою багато християн, пішов і розбив ідолів та храм ідольський зруйнував до основ. Одразу ж про те сповіщено було цареві Юліану, а святий Євпсихій, бачачи, що має бути йому за те страждання, маєтки свої тим часом роздав убогим і приготувався до мученицького подвигу, у пості й молитвах перебуваючи. Цар же Юліан, коли почув про те, що сталося в Кесарії Каппадокійській зруйнування богів його храму, сповнився люті великої, гнівався не лише на Євпсихія, а й на ціле місто, і відразу звелів усіх почесних громадян схопити, із них же деяких на смерть скарав, а інших у вигнання послав і маєтки їхні розграбував. Ще ж і у всіх кесарійських церков маєтки позабирав та кліриків у воїнський чин записувати й в полки насилу вести звелів. У міста ж забрав почесне ім’я Кесарія, яким же за царювання Клавдія його було вшановано. І звелів попереднім ім’ям називати його — Маза, так-бо раніше називався. І понизив його до розряду сел, викресливши із числа шанованих міст, і данину велику на тамтешніх мешканців, християн вірних, наклав. І зруйноване капище з великими погрозами звелів християнам відбудовувати. Клявся, що не зупиниться у кривді міста й не допустить, аби галилеяни (так християн називав) голови свої на плечах носили, якщо не зведуть знову зруйнованого богам еллінським храму (і прийшло б до здійснення те діло, якби швидка загибель не наздогнала царя-богоненависника).

А Євпсихія святого, як найпершого винуватця руйнування того, мучити й до ідольської жертви примушувати звелів. Тримали святого в кайданах і на допит часто виводили, і мучили, і до ідолослужіння примушували. Пробачити йому те дерзновіння, що зруйнував храм, могли за умови, якщо поклониться ідолам. Проте Христовий воїн ніяк не корився, а мужньо стояв у сповіданні імені Христового. Повісили його на катівському дереві й гребенями залізними обдирали його до нутрощів, але укріплював його ангел, котрий явився йому в муках. Тоді після довгих і важких мук мечем у голову страчений був, і видно було чудо: замість крові молоко з водою витекло із рани. І взяли вірні святе його тіло, чесно поховали.

Бідував же град від гніву катового, а найбільше тоді, коли на персів через Каппадокійський край ішов, до Кесарії наближався і нахвалявся зруйнувати місто вщент. Вийшов же йому назустріч святий Василій Великий, віддаючи честь як цареві й приносячи на благословення три хліби ячмінні, які сам їв. Цар звелів зброєносцям своїм хліби ті взяти, а святому Василієві дати сіна жменю з наругою, кажучи: “Ти дав нам ячмінь — їжу худоби, тому сам прийми від нас сіно”. Відповів святий Василій: “Ми, о царю, принесли тобі те, що самі їмо. Ти ж дав нам їжу худоби — справді насміхаєшся, бо не можеш сіна того владою своєю перетворити на хліб і їжу, природну для людини”. Розгнівався ж Юліан, сказав до святого: “Знай добре, що тим сіном буду тебе годувати, коли повернуся сюди із Персії. Зруйную-бо і знищу місто це до основ і ралом те місце зорю, щоб краще жито, ніж людей, родило. Не утаїлося від мене, що, твоєї ради послухавши, народ насмілився образ і храм Фортуни зруйнувати”. Це з гнівом сказавши, цар пішов у путь свою і загинув там скоро — вбив його святий великомученик Меркурій, як же про те в житії святого Василія Великого написано. Після убивства Юліана народ кесарійський збудував церкву прекрасну над гробом святого мученика Євпсихія, і струмені зцілення виточили святі його мощі на славу Христа, Бога нашого, з Отцем і Святим Духом славленого навіки. Амінь.