Сщмч. Януарій, єпископ Беневентський, і з ним мчч. Прокул, Сосій та Фавст диякони, Дисидерій чтець, Євтихій та Акутіон

День пам'яті (н. ст.)

Місяця квітня на 21-й день

Священномученик Януарій єпископ і з ним святі мученики Прокул, Сосій та Фавст диякони, Дисидерій чтець, Євтихій та Акутіон прийняли мученицьку смерть за Христа близько 305 року, під час гонінь імператора Діоклітіана (284–305).

Святителя Януарія схопили і привели на суд до правителя Кампанії (Середня Італія) Тимофія. За тверде сповідання християнської віри святителя кинули в розпечену піч. Але, подібно до вавилонських отроків, він вийшов звідти неушкодженим. Тоді за наказом Тимофія його розтягнули на верстаті й били залізними прутами так, що оголилися кістки.

Серед натовпу, який зібрався, були святий диякон Фавст і святий чтець Дисидерій, котрі плакали, бачачи страждання свого єпископа. Язичники здогадалися, що вони християни, і кинули їх до в’язниці міста Путеола разом зі священномучеником Януарієм. У тій в’язниці перебували ув’язнені раніше за сповідання Христа два диякони, святі Сесій і Прокул, і двоє мирян — святі Євтихій і Акутіон.

Наступного ранку всіх мучеників вивели в цирк на розтерзання диким звірам, але звірі не чіпали їх. Тимофій оголосив, що всі чудеса здійснюються через чаклунство християн, але тут же осліп і став волати про допомогу. Лагідний священномученик Януарій помолився про його зцілення, і Тимофій прозрів. Душевна ж сліпота не залишила мучителя, і він, зі ще більшою люттю звинувачуючи християн у чаклунстві, наказав відсікти всім мученикам голови за стінами міста († 305).

Християни навколишніх міст узяли тіла святих мучеників для поховання, причому кожне місто взяло по одному, щоб мати свого заступника перед Богом. Жителі Неаполя взяли собі тіло священномученика Януарія. Разом з тілом вони зібрали з землі його запечену кров. Коли посудину з цією кров’ю поставили на мощі святого мученика, покладені в церкві міста Неаполя, кров розчинилася і стала гарячою, наче щойно пролитою. Від мощей священномученика Януарія відбувалося багато чудес. Під час виверження Везувію, коли жителі міста молилися священномученику Януарію, лава зупинилася, не дійшовши до міста. Благочестива жінка приклала ікону із зображенням священномученика до померлого сина — і він воскрес.