Сповідник Євфимій (Кереселідзе), ігумен

День пам'яті (н. ст.)

Місяця січня на 20-й день

Народився в селі Самелі, район Рача, 1865 року у благочестивого подружжя Соломона і Марти Кереселідзе.
При народженні його назвали Євстатом. Після закінчення церковно-парафіяльної школи п’ятнадцятирічний Євстат вирушив до Кутаїсі, потім до Тбілісі в пошуках роботи.
Разом зі ще одним благочестивим юнаком Євстат організував у Тбілісі щось на подобу богословського книжкового клубу. Головною метою їхнього починання було прагнення краще зрозуміти стародавні церковні розспіви і поширювати знання про цю стародавню церковну традицію серед широкої публіки, а також зміцнювати православну віру серед грузинського народу.
У 1890-х роках за активної допомоги праведного Іллі гурток придбав друкарські верстати. У наступні 25 років члени гуртка з ревністю видавали богословські тексти і безкоштовно поширювали їх у народі. Через деякий час Євстат вирішив прийняти важкий тягар чернецтва, до якого він готував себе з юності. Його духовний отець преподобний Алексій (Шушанія) схвалив його рішення.
У 1912 році з благословення єпископа Імеретинського Георгія (Аладашвілі) Євстат почав трудитися як послушник у монастирі Гелаті.
23 грудня 1912 року він був пострижений у чернецтво ігуменом Анфимом з ім’ям Євфимій – на честь святого Євфимія Афонського.
У травні 1913 року його висвятив на ієродиякона, а 1917 року – на священника той самий єпископ Георгієм.
У 1921 році комуністи захопили владу в Кутаїсі. Вони вважали преподобного неблагонадійним і заарештували його. Звільнений за недостатністю доказів. У цей безбожний час для кліриків і ченців монастиря Гелаті кожен день проходив в очікуванні наруги і утисків. Але, незважаючи ні на що, стійкий отець Євфимій продовжував свої труди зі збирання стародавніх піснеспівів. Ним було знайдено понад сотню стародавніх піснеспівів для подальшої публікації в західній нотній транскрипції.
1924 року комуністи зруйнували собор царя Давида Будівельника в Кутаїсі, розстріляли митрополита Кутаїського Назарія і кліриків, які служили з ним, – переслідування вірян посилилися.
Отець Євфимій вирішив покинути монастир Гелаті і, взявши з собою рукописи, з якими він працював, вирушив у безпечніше місце. Тоді на дорозі, що вела з Кутаїсі до Тбілісі, було вбито тисячі мандрівників, але отець Євфимій успішно дістався до Мцхети та привіз цілий візок рукописів. Манускрипти помістили на зберігання до собору Светіцховелі, а отця Євфимія призначили настоятелем цього храму. У цей смутний час отець Євфимій продовжував свою роботу з вивчення стародавніх рукописів і перекладу піснеспівів із стародавньої невменної нотації на сучасну нотну. При цьому преподобний ніс служіння духівника черниць монастиря Самтавро, розташованого недалеко від Светіцховелі.

У 1929 році отець Євфимій був переведений до монастиря Зедазені за межами Мцхети. Він перевіз стародавні рукописи у свій новий будинок, вклав їх у металеві футляри і закопав у землю. Шість років потому, в листопаді 1935 року, він передав тридцять чотири збірки, що включають 5532 піснеспіви і кілька богословських рукописів, до Грузинського національного музею.
Під час Другої світової війни життя в грузинських монастирях було особливо важким. Одного разу настоятель монастиря Зедазені архімандрит Михаїл (Мандарія), який вирушив у Сагурамо по провізію для монастиря, не встиг повернутися до настання комендантської години і був застрелений комуністами. Трохи пізніше молодого ченця монастиря, Парфенія (Артсіаурі), заарештували за безпідставним звинуваченням, а старець Савва (Пуларіані) преставився. Так отець Євфимій залишився єдиним ченцем у монастирі. Його духовні діти, черниці монастиря Самтавро, піклувалися про нього, вже старого.
Взимку 1944 року черниця Зоїль (Двалішвілі) і кілька сестер попрямували до Зедазені, щоб відвідати старця. Вони знайшли його лежачим у знемозі на ліжку. Через деякий час преподобний віддав свою душу в руки Господа.
Преподобний Євфимій був ченцем-аскетом і вченим, який безперестанку молився, з самої юності був взірцем цнотливості, смиренності й терпіння. Стародавня школа грузинських розспівів багато в чому збереглася завдяки безстрашним трудам ігумена Євфимія.