...
Сповідник Володимир Хіраско, пресвітер p18dpovmi314051hlgebq1mmb1n9a3
Житія святих,  Січень

Сповідник Володимир Хіраско, пресвітер

День пам'яті (н. ст.)

Місяця січня на 11-й день

Священносповідник Володимир народився 11 січня 1874 року в місті Петрівську Київської губернії в сім’ї священнослужителя Григорія Хіраска. Після закінчення духовної семінарії Володимир Григорович працював учителем у церковнопарафіяльних школах. У 1899 році його висвятили на священника. У 1911 році отець Володимир був призначений настоятелем храму на честь ікони Божої Матері “Всіх скорботних Радість” у Мінську. Храм був побудований при училищі сліпих. У Мінську отець Володимир викладав Закон Божий у чоловічій і жіночій гімназіях. Крім того, він був членом Мінського єпархіального піклування про бідних духовного звання. Возведений у сан протоієрея. У 1919 році отець Володимир був заарештований, але незабаром звільнений. Вдруге протоієрея Володимира заарештували 29 грудня 1925 року за звинуваченням у зв’язку з польським генеральним консульством.
Парафіяни, намагаючись підтримати священника, писали йому до в’язниці: “Вельмишановний отче наш духовний Володимире! Вітаємо Вас зі святом Різдва Христового!.. знайшлися і такі люди, які вважають Вас злочинцем і вже заарештували Вас та посадили до в’язниці за ту святу правду, якої велів дотримуватися Сам Іісус Христос. Зрозуміло, це вже давно відомо, що брехня правду дико ненавидить. Так чинив у Віфлеємі Ірод, який побив чотирнадцять тисяч немовлят для того, щоб знищити правду, а правда залишилася жити, і буде жити. Так і тепер чинять кваліфіковані безбожники, котрі перебувають при владі… Вони вважають Іісуса Христа злочинцем, ідуть стопами Ірода, Іуди-зрадника і всіх тих розбійників, які вбивали Христа… Дорогий, милий наш пастирю! У сьогоднішній урочистий день Різдва Христового ми не маємо змоги Вас бачити… як нам боляче, як прикро, як мимоволі сльози ллються з наших очей за Ваше незаслужене страждання…”

“Дорогий отче Володимире! Вітаємо Вас зі святом Різдва Христового! Дай Бог Вам усього найкращого. Де Бог – там любов, а де любов – там щастя і радість навіки. Милий наш батюшко, Вас мучать за віру християнську. Ми не можемо ні спати, ні їсти через Ваші муки…”
Слідчі, знайшовши ці листи, зажадали від священника, щоб він назвав імена тих, хто писав, але отець Володимир категорично відмовився. У березні 1926 року його було засуджено до трьох років заслання, яке він був відправлений відбувати в місто Орел. Навесні 1929 року він повернувся до Мінська і став служити в тій самій церкві. Незабаром у газеті “Рабочий” з’явилася стаття, в якій отець Володимир звинувачувався в контрреволюційній діяльності.
26 березня 1929 року священника заарештували. Даючи показання на слідстві, він сказав: “До міста Мінськ із Орла я повернувся у вівторок 12 березня… перший раз богослужіння звершив у суботу 17 березня. Ніяких зустрічей і привітань ніхто мені не влаштовував. Я ж сам звернувся з привітанням до своїх парафіян, у якому говорив, що з радістю зустрічаюся з ними і дякую Богові за те, що неминучі в житті кожної людини прикрощі та тяготи віра в Бога допомогла мені перенести і що ця віра може полегшити тяготи життя кожного з християн, і тому слід бути твердим у вірі. Наступного дня, у неділю, я виголосив проповідь на тему про всепрощення… ця тема була обрана тому, що той недільний день носить назву “Прощеної неділі”… У середу на першому тижні Великого посту перед причастям я говорив причасникам на тему: “Пом’яни мене, Господи, у Царстві Твоєму”, закликаючи віруючих людей добрим життям дати можливість Господу згадати з їхнього життя хоч що-небудь добре… У двох останніх моїх промовах, виголошених мною 24 березня, жодних антирадянських або контрреволюційних гасел не було. У першій із них проводилася думка про те, що торжество православ’я полягає в доброму християнському житті… у другій промові, сказаній на пасії, тобто службі, присвяченій спогаду страждань Христа, я говорив про те, що всякого роду страждання і поневіряння в житті потрібно переносити покірно за прикладом Христа. Закінчуючи свої свідчення з приводу зазначених у кореспонденції газети “Рабочий” фактів, які нібито свідчать про мою контрреволюційну діяльність, я, власне кажучи, думаю, що ніяких фактів у цій кореспонденції немає…”
1929 року протоієрея Володимира Хіраско було засуджено до трьох років ув’язнення. З ув’язнення священник звільнився 1932 року тяжко хворим і через кілька місяців помер.

Знайшли помилку