Сповідник Петро Чельцов, пресвітер

Петро Олексійович Чельцов народився 20 серпня (ст. стиль) 1888 року в селі Шехмине Рибновського району Рязанської області в сім’ї псаломщика, який згодом став священиком. Петро Олексійович закінчив Рязанське духовне училище, потім Рязанську духовну семінарію.

10 жовтня 1911 року Петро Чельцов був визначений на священицьке місце в Георгіївську церкву села Уляхіна-Юр’єва Городища Касимовського повіту Рязанської губернії, а 16 жовтня єпископ Рязанський Димитрій (Сперовський) висвятив його на пресвітера.

Духовну академію отець Петро закінчив 1915 року зі ступенем кандидата богослов’я з правом здобуття ступеня магістра богослов’я без нових усних випробувань.

 Він був призначений викладачем Старого Завіту в Смоленську духовну семінарію, а також законовчителем та інспектором Смоленського єпархіального жіночого училища.

6 квітня 1922 року отця Петра заарештували за підозрою в чиненні опору під час вилучення церковних цінностей. З цього арешту почався сповідницький шлях майбутнього Великодвірського святого. Протримавши два місяці у в’язниці, батюшку випустили “за відсутністю складу злочину”.

У 1924 році отець Петро перебував під арештом протягом 10 днів у зв’язку зі з’їздом обновленського духовенства, який відбувався в Смоленську. Його, ревного послідовника Патріарха Тихона, визнали за потрібне ізолювати.

У 1927 р. священик був знову заарештований. Тепер його звинуватили в груповій антирадянській діяльності та поширенні контрреволюційної літератури. Батюшка був засуджений до 3 років концтабору, які він провів на Соловках. Згодом отець Петро згадував, що на Соловках його навіть у море топили, але Господь зберіг його.

У квітні 1936 р. після звільнення визначений священиком у Казанську церкву с. Нарма Курловського (нині Гусь-Хрустального) району Володимирської області. У 1941 р. храм було закрито.

У квітні 1941 р. отця Петра заарештували за несплату податків і засудили до року ув’язнення у виправно-трудовому таборі.

18 червня 1949 р. (батюшці йшов шістдесят перший рік!) його заарештували вшосте на 10 років.

28 листопада 1955 р. батюшку звільнили достроково як старого інваліда другої групи. Звільнившись 15 травня 1942 р., він повернувся в с. Нарма.

Помер батюшка 12 вересня 1972 р., на пам’ять святого благовірного князя Олександра Невського, о 8 годині 45 хвилин ранку. Спочив він мирно, з молитвою на устах.