Сповідник Миколай Понгільський, пресвітер p1e1unic6m1feo17jokav5sk1f1j3
Житія святих,  Липень

Сповідник Миколай Понгільський, пресвітер

Місяця липня на 24-й день

Священномученик Миколай Понгільський народився 1879 року в родині священнослужителя Ярославської губернії.
Після закінчення Ярославської Духовної Семінарії він прийняв священний сан і служив полковим священиком у Російській армії. Революція застала його на посаді благочинного міста Рибінська Іванівської Промислової області. Там його й заарештували у вересні 1929 року. Під час арешту в отця Миколи було вилучено його листування з єпископом Рибінським Веніаміном (Воскресенським), оскільки отець Миколай підтримував владику на засланні, посилаючи йому гроші.
Особлива Нарада при Колегії ОДПУ СРСР засудила отця Миколу Понгільського серед безлічі інших священиків, які проходять у груповій справі духовенства Іванівської області, до 5 років ув’язнення. Цей термін отець Миколай відбував у Сибірських таборах.
Звільнившись через 5 років, отець Миколай отримав місце служіння в селі Велике Титовське, у Христорождественській церкві на околиці села. Нічого не маючи, він жив на квартирі у парафіянки храму самотньої літньої жінки. У тій же квартирі тимчасово були поселені дві комсомолки-колгоспниці, прислані на будівництво дороги Ярославль-Рибінськ. У бесіді з ними отець Миколай мав необережність щось сказати жартома, а також згадав прізвище Троцького. Наступного дня його викликали до сільради, де священика попередили про неприпустимість подібних розмов. Можливо, цим би все й обійшлося, але уповноважений сільради зробив доповідь у Тутаївський районний відділ НКВС, і 1940 року священика знову заарештували. Цього разу йому дали 10 років. Отця Миколая звинуватили у “вихвалянні старого царського ладу і контрреволюціонерів, наклепі на керівників ВКП(б) і радянського уряду, агітації проти заходів радянської влади”. Визнавши невдалість і недоречність свого жарту і згадки імені Троцького, священик відкинув звинувачення в контрреволюційній діяльності. 1941 року отець Миколай написав скаргу, в якій вказав на суворість вироку, що став наслідком тільки однієї розмови, яка “носила сімейний жартівливий характер”. Скаргу було залишено без відповіді. Через рік священномученик Миколай Понгільський помер у таборі.

Знайшли помилку