Сповідник Микола Писаревський, пресвітер

Місяця квітня на 21-й день.

Священносповідник Миколай народився 1868 року в селі Ягорба Мологського повіту Ярославської губернії в сім’ї священика Павла Писаревського. Закінчивши Рязанську Духовну семінарію, він був висвячений на священика до храму в рідному селі.
Наприкінці двадцятих років разом із насильницькою організацією в селі Ягорба колгоспу влада повела нещадну боротьбу з православною вірою і Церквою; 1930 року священика Миколу Писаревського заарештували. Владі вдалося залякати членів церковної ради і домогтися, щоб вони більшістю голосів ухвалили рішення про закриття храму, і храм було закрито. Парафіяни не погодилися з цим рішенням, і староста зібрав нову церковну раду і став клопотатися про відкриття храму і звільнення священика. Клопоти увінчалися успіхом – отець Миколай був звільнений і храм відкритий.
У березні 1931 року від священика зажадали сплати податків: особистого – понад 500 рублів, і з храму – 1300 рублів. Дізнавшись, що влада збільшує податки, диякон, який служив з отцем Миколою, виступив із публічною заявою про зняття сану. Отець Миколай прийшов до нього в дім і переконував не боятися служити: він, священик, щоб там не сталося, буде служити. Вмовляння не мало успіху; диякон і його дружина, докладаючи гріх до гріха, стали після цього розпускати по селу чутки і доносити представникам влади, що священик кошти отримує, а диякону нічого не платить, заявляє, що він нікого не боїться, і називає представників влади бандитами.
Про всі ці подвійно скорботні поневіряння від лжебратії отець Миколай повідав своєму другові, священикові, який йому на це відписав: “Любий мій друг дитинства і добрий товариш по ув’язненню Миколо Петровичу, здрастуй! Сьогодні – на другий день пам’ятного дня випуску мене на волю – отримав твій листок, якому так радий, що вирішив негайно на нього відгукнутися. Листок твій відновив найяскравіші спогади з раннього дитинства до днів позбавлення волі, перенесених тяжких душевних страждань в очікуванні заслання, а потім радості свого, а потім і твого, звільнення. Глибоко зворушений твоїм задушевним запрошенням на рибну ловлю і скористаюся ним із задоволенням, якщо обставини дозволять. Квартиркою своєю не журися, бо тепер вона є найбільш підходящою, і матінка твоя у своїх поглядах на квартирне питання має рацію, і сам ти маєш рацію, кажучи, що стоїш на порозі до вічності. А коли я приїду, то буде тепло – влаштуємося на горищі або де-небудь у сараї.
Після Водохреща з мене зажадали о 24 годині 580 рублів, слідом за цим плюс 180, плюс 16 рублів, описали моє і синів моїх майно, написали протокол про нібито фіктивний розрив із синами. Бився, бився – і віддав 580 рублів, з яких 230 рублів знайшов біля себе, а 350 взяв взаємозамінно в церковного старости: 100 рублів боргу покрив, а 250 рублів винен… Чути тут, що весь колишній Мологський повіт ухилився в обновленство. Чи вірний ти, друже мій, Святій  Патріаршій Церкві? – Про це напиши…

Сердечно бажаю тобі зустріти і провести прийдешнє свято Світлого Воскресіння Христового в християнській радості і доброму здоров’ї”.
Отець Миколай попросив парафіян допомогти йому сплатити податки, бо інакше храм буде закрито. Влада, скориставшись зрадою диякона, який заявив, що священик лаяв радянську владу, і показаннями лжесвідків, які стверджували, ніби отець Миколай назвав Леніна шахраєм, заарештувала священика.
2 квітня 1931 року, отець Миколай писав з ув’язнення: “Живий і здоровий, а лист цей пишу з Пошехонья-Володарська з домзаку, куди був поміщений вчорашнього дня; мені висунули обвинувачення в тому самому, що й торік, тобто за статтею 58-10… Узяли мене за 2 години до утрені у Вербну неділю; сказали під час узяття, що мені зроблять допит протягом півгодини і відпустять геть: я пішов, ні з ким із домашніх не попрощався і відтоді вже нікого зі своїх не бачив… привезли того самого дня до району при селі Гаютине Пошехонського повіту, де й пробув до четверга за вкрай обмежених обставин житлових… Ось за яких обставин довелося і в нинішньому році зустрічати великі свята… Головним діячем мого провалу був наш отець диякон, який здав мене з головою, до того ж, звісно, як звичайно, за звичаєм своїм оббрехав, тобто наговорив зайве… Сумно, більше не знаю, що писати. Боже благословення нехай буде з вами, залишаюся люблячий вас Микола Писаревський. Прощавайте!”.
Свідками обвинувачення проти священика виступили два комуністи, один із яких був головою правління колгоспу “Шлях Ілліча”. Слідчий допитав священика; отець Миколай, відповідаючи на запитання, сказав: “Винним себе в частині антирадянської агітації проти проведення заходів не визнаю, а визнаю тільки одне… коли мене викликали в сільраду і пред’явили мені 540 рублів податку, я тут погарячкував і заявив голові, що вони хочуть мене пограбувати… Більше показати нічого не можу”.
10 травня 1931 року трійка ОДПУ засудила отця Миколая до двох років заслання в Північний край. Священик Микола Писаревський помер за місяць до закінчення терміну заслання, 4 травня 1933 року, в місті Холмогори Архангельської області.