Сповідник Костянтин Разумов, пресвітер

Місяця липня на 31-й день

Священик Костянтин Васильович Разумов народився 1869 року в селі Головінському Буйського повіту Костромської губернії. З 1890 до 1895 року служив псаломщиком, 1895 року був висвячений на диякона, а 1904 року – в сан священика до Успенського монастиря міста Кінешми. Тут він служив до самого закриття монастиря 1924 року, а після його закриття – у кінешемському соборі. У двадцятих роках ГПУ заарештовувало його кілька разів; під час арешту 1929 року слідчий запитував – за що заарештовували його раніше. Отець Костянтин відповідав:
– Причини своїх арештів пояснюю тим, що маю авторитет серед віруючих людей, користуюся їхньою увагою, любов’ю і визнанням, а також відомий і за межами Кінешемського повіту. Будучи священиком Успенського монастиря, я був духовним батьком численних паломників, які відвідували монастир. Приписувані мені звинувачення в керівництві нелегальними жіночими гуртками категорично заперечую. Щоправда, я відвідував будинки робітників фабрики “Дем’яна Бєдного”, але як своїх парафіян. Служив я і в молитовній у селі Цибіха, що розташована в приватному будинку, але ця молитовна була зареєстрована в адміністративному відділі.
Що стосується мого знайомства і зв’язків з єпископом Миколою Голубєвим, то я в нього в селі Ширяєве не бував і в листуванні з ним не перебував. Перебуваю в підпорядкуванні у митрополита Сергія, і всі його укази моїми парафіянами приймалися і приймаються без заперечень.
Отець Костянтин був засуджений тоді до трьох років заслання в Північний край. Повернувшись до Кінешми 1933 року, він оселився в будинку своїх парафіян; у кімнаті, де він жив, була влаштована церква, і там він служив приховано від усіх. Час від часу відвідував своїх духовних дітей, які жили у Вичузі та біля Палеха. Ці його відвідування стали відомі НКВС.
Через мережу інформаторів районні відділи НКВС методично збирали відомості про жителів, насамперед про тих, хто мав зазнати знищення: священнослужителів, вихідців із дворянського та купецького стану, заможних селян і активних православних мирян. На початку грудня 1935 року начальник Палехського районного відділення НКВС писав в Іваново: “За матеріалами опрацювання групи церковників проходить священик Разумов, прохання вжити заходів до встановлення місця проживання, а також зібрати матеріали його антирадянської діяльності”. 20 лютого 1936 року священика Костянтина Разумова було заарештовано. Разом із ним заарештували священика Іоанна Рум’янцева та Єлизавету Рум’янцеву, Анну Сєрову та інших, загалом сімох осіб. Їх привезли в Кінешемську в’язницю; колись тут був монастир, де о. Костянтин був священиком. Костянтин був священиком. Невимовне і важко уявити почуття людини, священика, який після довгих років служіння на місці святому бачить тут мерзоту запустіння. Допити почалися відразу ж після арешту. У слідчого не було нічого для звинувачення священика. Були матеріали минулої “справи”, слідчий знав, що о. Костянтин знайомий з тим, хто перебуває у в’язниці. Костянтин знайомий з єпископом Василем Преображенським, який перебуває в концтаборі, було листування, яке вилучили під час обшуку. Решту слідчий припускав почути від самого священика. Він запитав, чи визнає себе о. Костянтин винним в антирадянській діяльності. Костянтин винним в антирадянській агітації. Священик обвинувачення відкинув.
Так само твердо трималися і жінки. 15 липня 1937 року о. Костянтин Разумов і Єлизавета Румянцева були засуджені до п’яти років заслання до Казахстану, о. Іоанн Румянцев і Анна Сєрова – до п’яти років виправно-трудового табору. Отець Костянтин незабаром на засланні помер, не повернулися з ув’язнення й інші.