Великомучениця Євфимія всехвальна, Халкідонська

День пам'яті (н. ст.)

Місяця вересня на 16-й день

Свята великомучениця Євфимія народилася в місті Халкідоні, що у Віфінії, у сім’ї сенатора Філофрона і його дружини Феодорисіани.

303 або 304 року, під час великого гоніння за часів імператора Діоклетіана, правитель міста Пріск, який був затятим противником християнства, наказав зібрати всіх жителів на свято на честь язичницького бога Арея (Марса). Місцева християнська громада відмовилася брати участь у святі й таємно звершувала богослужіння, за що її члени, зокрема і Євфимія, були заарештовані та приведені до правителя.

Після тривалих мук християн відправили на суд до імператора, а юну Євфимію правитель залишив у місті, вирішивши, що без підтримки вона не витримає катувань: «Мучитель винаходив усілякі засоби, щоб звабити її, ласкавими словами, подарунками та різними обіцянками вловлюючи її дівоче серце».

Після того як Євфимія відкинула пропозиції Пріска, її піддали різним катуванням, проте вона залишилася неушкодженою завдяки Божій допомозі. Від колеса з гострими ножами, які під час обертання відрізали шматки тіла, її врятував ангел, який з’явився, зупинив колесо та зцілив рани, а у вогняній печі, куди Євфимію повинні були кинути, воїни Віктор і Сосфен побачили двох ангелів і самі стали християнами.

Бачачи мужність Євфимії, правитель наказав віддати її на поталу звірам, але вони, наблизившись до неї, лизали їй ноги. Тільки ведмедиця завдала їй невеликої рани, із якої потекла кров. У цей час почувся голос з неба, який закликав її в небесні обителі, і одразу вона віддала дух свій Господу, заради Котрого зі всією відданістю постраждала.

Тоді земля стряслася, місто захиталося, стіни руйнувалися, храми падали, і всіма оволодів великий жах. Коли ж усі в страху втекли із цирку, святе тіло мучениці залишилося простягнутим на землі.

Тіло Євфимії взяли її батьки і поховали в околицях Халкідона. Пізніше над її могилою було побудовано храм.

За імператора Феодосія Великого мощі святої було перенесено в Александрію, але потім знову повернуто до Халкідона. Мощі шанували як кровоточиві. За повідомленням Євагрія Схоластика, «у тій гробниці з лівого боку є невеликий отвір, що закривається маленькими дверцятами. У цей отвір до самих святих останків впускають довгий залізний прут, з прив’язаною до кінця губкою, і, повернувши там губку, витягають її разом із прутом, повну крові та кров’яних печінок».

Півтора століття потому, коли християнська Церква стала панівною в Римській імперії, Бог сподобив всехвальну Євфимію знову стати особливим свідком і сповідницею чистоти православного вчення.

451 року в місті Халкідоні, у храмі, де спочивали мощі святої, проходили засідання IV Вселенського Собору. Собор було скликано для визначення точного формулювання догмату Православної Церкви про природу Боголюдини Іісуса Христа, що було необхідним з огляду на широко поширену єресь монофізитів. Вони, всупереч православному вченню про дві природи Іісуса Христа, Божественну й людську, хибно стверджували, що в Ньому є тільки Божественна природа, і тим самим вносили в Церкву смуту та розбрат.

На Соборі були присутні шістсот тридцять представників від усіх Помісних Християнських Церков. З боку православних у соборних діяннях брали участь святитель Анатолій, патріарх Константинопольський, святитель Ювеналій, патріарх Єрусалимський, і представники святителя Льва, папи Римського. Монофізити були присутні у великій кількості на чолі з Діоскором, патріархом Александрійським, і Константинопольським архімандритом Євтихієм.

Після довгих суперечок сторони так і не змогли дійти до узгодженого рішення. Тоді святий патріарх Константинопольський Анатолій запропонував Собору доручити розв’язання церковної суперечки Духу Святому через Його безсумнівну носійку — святу Євфимію всехвальну, біля чудотворних мощей якої відбувалися соборні дебати. Православні святителі та їхні противники написали своє сповідання віри на окремих сувоях і запечатали своїми печатками. Відкрили гробницю святої великомучениці Євфимії й обидва сувої поклали на її грудях.

Потім у присутності імператора Маркіана (450–457) учасники Собору закрили гробницю, приклали до неї імператорську печатку і поставили варту на три дні. У ці дні обидві сторони наклали на себе суворий піст і підносили посилені молитви.

Коли три дні минули, патріарх і імператор у присутності всього Собору відкрили ковчег з мощами: сувій з православним сповіданням свята Євфимія тримала в правій руці, а сувій єретичний лежав біля її ніг. Свята Євфимія як жива підняла руку і подала сувій патріарху. Після цього дива багато хто із тих, що ухилилися, прийняв православне сповідання, а тих, хто наполягав на єресі, було піддано соборному засудженню і відлученню.

У VII столітті після навали персів мощі святої Євфимії було перенесено із Халкідона до Константинополя, у новозбудовану церкву, присвячену її імені. Через багато років у часи іконоборчої єресі ковчег з мощами святої за велінням імператора-іконоборця Льва Ісавра (716–741) було кинуто в море. З моря ковчег був узятий братами-корабельниками Сергієм і Сергоном, які передали його місцевому єпископу. Святитель повелів зберігати святі мощі таємно, під спудом, оскільки іконоборча єресь продовжувала лютувати, але все ж над мощами було споруджено невелику церкву, а на ковчег поклали дошку з написом про те, чиї мощі спочивають в ньому.

Коли іконоборчу єресь було остаточно засуджено на святому Сьомому Вселенському Соборі 787 року за святителя Тарасія, патріарха Константинопольського (784–806), а також за імператора Константина VI (780–797) та матері його святої Ірини (797–802) мощі святої великомучениці Євфимії всехвальної знову було урочисто перенесено до Константинополя.

Тропарі, кондаки, молитви та величання