Славні і всехвальні первоверховні апостоли Петро і Павло

Місяця червня на 29-й день

Без Провидіння Божого нічого не буває ні у Всесвіті, ні в історії, ні в суспільстві, ні в житті окремих людей. Вся природа хвалить свого всемогутнього і милосердного Творця. Відбиток Його невидимої стопи, як печать любові залишається на камені, на дереві, на кожній квіточці і в серці кожної людини. Ця Божа любов із старозавітного жорстокого закону привела в живу християнську віру святих апостолів Петра і Павла, які своїм життям довели свою жертовну любов до Бога і людей.

Через тисячоліття християни з великим благоговінням вшановують пам`ять цих святих апостолів, будуючи на їхню честь храми і обителі, прославляють у псалмах, пишуть їхні ікони, підносять до них молитви за свій край, за свої родини, за тих, що відійшли у вічність. Ось і вирішили православні басівкутці серед буйних дубочків і кленів, на пагорбку, збудувати святий храм на честь славних первоверховних апостолів Петра і Павла, який став окрасою не тільки Басового Кута, а й усього міста Рівного. Православна Церква серед усіх учнів Христа найбільше прославила цих апостолів, давши їм звання первоверховних.

Святий апостол Петро був рибалкою у Вифсаїді, маленькому містечку на березі Галилейського озера. Одного разу, проходячи берегом озера Христос побачив Петра, який зі своїм братом Андрієм закидав сіті. «Йдіть за Мною, і Я зроблю вас ловцями людей» (Мф. 4:19), – ці слова звернені до простих рибалок визначили їхню подальшу долю. Вони послідували за Христом і стали Його учнями. Апостол Петро  на горі Фавор був свідком Божественної слави Господньої, в час Преображення Христового. Коли наблизився час Хресних страждань Спасителя, на шляху до Єрусалиму, Він запитав Своїх учнів: «Ви за кого Мене вважаєте?» Апостол Петро першим відповів: «Ти – Христос, Син Бога Живого», за що удостоївся високої похвали: «Ти – Петро і на цьому камені я засную Церкву Мою, і ворота пекла не подолають Її». В Гефсиманському саду, коли Іуда прийшов з воїнами, щоб арештувати Спасителя, лише один учень заступився за Нього – то був апостол Петро. Вихопивши меч, він відсік вухо одному з служників первосвященика, але Христос в передсмертну свою годину зцілив раба. Петро слідував за Христом до будинку первосвященика, увійшов з Ним у двір, і стояв  там, гріючись біля вогнища. Але тричі, відповідаючи на запитання оточуючих, він відрікався від Свого Учителя, та після третього відречення раптом зустрівся з поглядом Іісуса і почув спів півня. «І згадав Петро слово, сказане йому Ісусом: перш ніж проспіває півень, тричі відречешся від Мене! І вийшовши геть, плакав гірко». (Мф. 27:75).

Але немає такого гріха, якого не може простити Милосердний Господь. Покаяння Петра було таким щирим  і глибоким, що саме йому, першому з учнів явився Христос після Свого Воскресіння і відновив його в апостольському достоїнстві.(Іоан.21,15-17). Після Вознесіння Господнього та після П`ятидесятниці, коли Дух Святий зійшов на апостолів, апостол Петро став очільником першохристиянської громади. Чудесні знамення супроводжували сповідування Петром Христової віри. Мертві воскресали (Книга Діянь 9,40), увічні і розслабленні зцілювалися (Діянь 3:1-8; 9:32-34), викриті в злочинах, помирали (Діянь 5:5-10).

Відомі два Соборних послання святого апостола Петра. В другому посланні (близько 67 року) він пише про свою близьку смерть.За наказом римського імператора Нерона апостола Петра за проповідь християнства приговорили до розп`яття. Вважаючи себе негідним прийняти таку ж мученицьку смерть, як і його Учитель, він просив, щоб його розп`яли головою вниз, бажаючи навіть під час смерті схилити свою голову перед Богом.

Святий апостол Павло був вихідцем з міста Тарсу, і до свого апостольського служіння носив ім`я Савл. «Ретельно настановлений в батьківському законі, ревнитель по Богові», як свідчить він сам про себе, «навіть до смерті гонив послідовників цього вчення (християн), зв`язуючи їх і віддаючи в темниці чоловіків і жінок»(Діянь 22:3-4). Він схвалював вбивство архідиякона Стефана і навіть стеріг одяг тих, хто побивав його камінням (Книга Діянь 8,3). В 34 році Савл був направлений в Дамаск за дорученням першосвященників віддати на муки християн, які там переховувалися. І по дорозі туди, з ним трапилась подія, яка змінила все життя Савла.

Коли він наблизився до Дамаску, його осяяло Божественне Світло. Всі воїни, які супроводжували його впали на коліна і він почув голос, що говорив: «Савле! Савле! навіщо ти гониш Мене?» Савл запитав: «Хто Ти, Господи?» Голос відповів: «Я Ісус, Якого ти гониш. Але встань і стань на ноги твої; бо Я для того і явився тобі, щоб поставити тебе служителем того, що ти бачив і що Я відкрию тобі» (Діянь 26:13-16). Супутники Савла чули голос, але не могли розібрати слів. Савл осліп від Божого світла і за велінням Господнім попрямував в Дамаск, де жив апостол Ананія, якому у видінні було відкрито, щоб він пішов на «вулицю Пряму, запитав в Іудиному будинку тарсянина, на ім`я Савл» (Книга Діянь 9,11). Ананія повинен був покласти на нього руки, щоб той прозрів, коли виконали це веління, Савл прозрів, прийняв святе Хрещення і був названий Павлом.

З того часу святий апостол Павло, вирушаючи у далекі подорожі та розсилаючи послання, проповідував віру Христову  серед іудеїв і язичників, серед рабів і вільних. В Палестині і Малій Азії, Греції та Італії на Середземноморських островах звучала палка проповідь святого апостола. Павло був серед учасників першого Собору апостолів у Єрусалимі. Безперестанку проповідуючи Євангеліє, апостол переносив багато скорбот і страждань, тричі тонув корабель, на якому він плив, його били палками і побивали камінням. Проповідуючи в Македонії, апостол Павло був схоплений і відведений в темницю. Але і в кайданах він продовжував молитись і славити Бога. Та раптом, опівночі фундамент темничної споруди затремтів, відчинилися двері і кайдани розсипались (Діянь,16, 22-26).

Перебуваючи в Афінах, святий апостол благовіствував про Христа, в ареопазі – верховному зібранні Древньої Греції. Своєю проповіддю він привів до істинного Бога нових послідовників, серед них і відомого пізніше християнського богослова Дионісія Ареопагита.

Повернувшись зі своєї третьої місіонерської подорожі в Єрусалим, апостол Павло був схоплений іудеями, і як римський громадянин відправлений на суд до Кесаря.

У Римі апостол Павло допомагав апостолу Петру просвіщати римлян світлом Христової віри, за що і був осуджений до смерті. Святому апостолу Павлу відсікли мечем голову.

Апостоли Христові Петро і Павло відійшли до Господа в один день. Місце поховання апостолів було священним для першохристиян Риму. Вшановування їхньої пам`яті почалося відразу ж після страти. А у нас відзначати це свято стали після Хрещення Київської Русі.

Тропарі, кондаки, молитви та величання