Славні і всехвальні первоверховні апостоли Петро і Павло

День пам'яті (н. ст.)

Місяця червня на 29-й день

Без Провидіння Божого нічого не буває ні у Всесвіті, ні в історії, ні в суспільстві, ні в житті окремих людей. Вся природа хвалить свого всемогутнього і милосердного Творця. Відбиток Його невидимої стопи, як печать любові, залишається на камені, на дереві, на кожній квіточці і в серці кожної людини. Ця Божа любов із старозавітного жорстокого закону привела в живу християнську віру святих апостолів Петра і Павла, які своїм життям довели свою жертовну любов до Бога і людей.

Святий апостол Петро був рибалкою у Вифсаїді, маленькому містечку на березі Галілейського озера. Одного разу, проходячи берегом озера, Христос побачив Петра, який зі своїм братом Андрієм закидав сіті. «Ідіть за Мною, і Я зроблю вас ловцями людей» (Мф. 4:19), — ці слова, звернені до простих рибалок, визначили їхню подальшу долю. Вони послідували за Христом і стали Його учнями.

Апостол Петро на горі Фавор був свідком Божественної слави Господньої, під час Преображення Христового. Коли ж наблизився час Хресних страждань Спасителя, на шляху до Єрусалима, Він запитав Своїх учнів: «А ви за кого Мене вважаєте?» Апостол Петро першим відповів: «Ти — Христос, Син Бога Живого», — за що удостоївся високої похвали: «Ти Петро, і на цьому камені Я збудую Церкву Мою, і ворота пекла не здолають її».

В Гефсиманському саду, коли Іуда прийшов з воїнами, щоб арештувати Спасителя, лише один учень заступився за Нього — то був апостол Петро. Вихопивши меч, він відсік вухо одному зі служників первосвященника, але Христос в передсмертну свою годину зцілив раба. Петро слідував за Христом до будинку первосвященника, увійшов з Ним у двір і стояв там, гріючись біля вогнища. Але тричі, відповідаючи на запитання оточення, він відрікався від свого Учителя, а після третього відречення раптом зустрівся з поглядом Іісуса і почув спів півня. «І згадав Петро слово, сказане йому Іісусом: перш ніж проспіває півень, тричі відречешся від Мене! І, вийшовши геть, плакав гірко». (Мф. 26:75).

Але немає такого гріха, якого не може простити Милосердний Господь. Покаяння Петра було таким щирим і глибоким, що саме йому, першому із учнів явився Христос після Свого Воскресіння і відновив його в апостольському достоїнстві (Ін. 21:15-17).

Після Вознесіння Господнього та після П’ятидесятниці, коли Дух Святий зійшов на апостолів, апостол Петро разом з іншими учнями Спасителя став проповідувати Його вчення. Дивовижні знамення супроводжували сповідування Петром Христової віри. Мертві воскресали (Діян. 9:40), каліки і розслаблені зцілювалися (Діян. 3:1-8,9:32-34), викриті в злочинах помирали (Діян. 5:5-10).

Відомі два Соборні послання святого апостола Петра. В другому посланні (близько 67 року) він пише про свою близьку смерть. За наказом римського імператора Нерона апостола Петра за проповідь християнства засудили на розп’яття. Вважаючи себе негідним прийняти таку саму мученицьку смерть, як і його Учитель, він просив, щоб його розіп’яли головою вниз, бажаючи навіть під час смерті схилити свою голову перед Богом.

Святий апостол Павло був вихідцем із міста Тарса і до свого апостольського служіння мав ім’я Савл. «Ретельно навчений в батьківському законі, ревнитель по Бозі», як свідчить він сам про себе, «навіть до смерті гонив послідовників цього вчення (християн), зв`язуючи і віддаючи до темниці і чоловіків і жінок»(Діян. 22:3-4). Він схвалював вбивство архідиякона Стефана і навіть стеріг одяг тих, хто побивав його камінням (Діян. 8:3). 34 року Савл був направлений до Дамаска за дорученням первосвященників віддати на муки християн, які там переховувалися. І дорогою туди з ним сталася подія, яка змінила все його життя.

Коли Савл наблизився до Дамаска, його осяяло Божественне Світло. Всі воїни, які супроводжували його, впали на коліна, і він почув голос, що говорив: «Савле! Савле! що ти гониш Мене?» Савл запитав: «Хто Ти, Господи?» Голос відповів: «Я Іісус, Котрого ти гониш. Але встань і стань на ноги твої; бо для того Я і з’явився тобі, щоб поставити тебе служителем і свідком того, що ти бачив і що Я відкрию тобі» (Діян. 26:13-16). Супутники Савла чули голос, але не могли розібрати слів.

Савл осліп від Божого світла і з веління Господнього попрямував до Дамаска, де жив апостол Ананія, якому у видінні було відкрито, щоб він пішов на «вулицю, так звану Пряму, запитав в Іудиному будинку тарсянина, на ім’я Савл» (Діян. 9:11). Ананія повинен був покласти на нього руки, щоб той прозрів. Коли це веління було виконано, Савл прозрів, прийняв Святе Хрещення і був названий Павлом.

Відтоді святий апостол Павло, вирушаючи у далекі подорожі та розсилаючи послання, проповідував віру Христову серед іудеїв і язичників, серед рабів і вільних. В Палестині і Малій Азії, Греції та Італії, на Середземноморських островах лунала палка проповідь святого апостола.

Павло був серед учасників першого Собору апостолів у Єрусалимі. Безперестанку проповідуючи Євангеліє, апостол переносив багато скорбот і страждань; тричі тонув корабель, на якому він плив; його били палками і побивали камінням. Проповідуючи в Македонії, апостол Павло був схоплений і відведений до темниці. Але і в кайданах він продовжував молитися й славити Бога. Та раптом опівночі фундамент темничної споруди затремтів, відчинилися двері і кайдани розсипалися (Діян. 16:22-26).

Перебуваючи в Афінах, святий апостол благовіствував про Христа в ареопазі — верховному зібранні Древньої Греції. Своєю проповіддю він привів до істинного Бога нових послідовників, серед них і відомого пізніше християнського богослова Діонісія Ареопагіта.

Повернувшись зі своєї третьої місіонерської подорожі до Єрусалима, апостол Павло був схоплений іудеями і, як римський громадянин, відправлений на суд до кесаря.

У Римі апостол Павло допомагав апостолу Петру просвіщати римлян світлом Христової віри, за що і був засуджений на смерть. Святому апостолу Павлу відсікли мечем голову.

Апостоли Христові Петро і Павло відійшли до Господа в один день. Місце поховання апостолів було священним для перших християн Рима. Вшанування їхньої пам`яті почалося відразу ж після страти, а у нас відзначати це свято стали після Хрещення Київської Русі.

Тропарі, кондаки, молитви та величання