Рівноапостольні Климент, архієпископ Охридський, Величський (Болгарський), Наум, Савва, Горазд та Ангеляр

Місяця липня на 27-й день

Святі рівноапостольні Климент, єпископ Охридський, Наум, Сава, Горазд і Ангеляр були слов’янами, учнями святих Кирила і Мефодія (пам’ять 11 травня). Спочатку вони трудилися на ниві просвіти в Моравії, де після святителя Мефодія єпископом був святий Горазд, який прекрасно знав слов’янську, грецьку та латинську мови. Святі Климент, Наум, Ангеляр і Сава були пресвітерами.

Просвітителям-слов’янам протистояла сильна латино-німецька група місіонерів, які спиралися на підтримку папи й заступництво моравського князя Святополка. Боротьба розгорнулася навколо питань про необхідність богослужіння слов’янською мовою, Filioque і суботнього посту. Папа Стефан VI заборонив богослужіння слов’янською мовою.

Прихильники тримовної єресі, що прирікала слов’янський народ на забуття мови предків, за допомогою княжої влади віддали під суд учнів святого Мефодія, зокрема й святого Климента. Їх піддали жорстоким катуванням: голими волочили по терновнику, довго тримали у в’язниці, як і раніше їхнього духовного батька святого Мефодія. Згодом (886 року) одних із в’язнів – наймолодших – продали работорговцям-євреям, і вони опинилися на венеціанському ринку. Викуп слов’янських просвітителів і доправлення їх до Константинополя здійснив посол візантійського імператора у Венеції Василь Македонянин. Інших слов’янських сповідників, літніх за віком, піддали вигнанню. Невідомо, куди попрямував святий Горазд і де знайшов собі притулок святий Сава. Наум і Ангеляр пішли в Болгарію.

907 року під ударами мадярів впала Моравія, і моравські біженці потягнулися в Болгарію тими самими дорогами, якими колись ішли вигнані ними святі просвітителі.

Слов’янських сповідників болгари зустріли з пошаною і просили ввести богослужіння слов’янською мовою. Болгарський князь Борис “з великою ретельністю шукав” таких людей, як учні святого Мефодія, бо докладав великої старанності до просвіти свого народу. Просвітителі одразу ж взялися до вивчення слов’янських книг, зібраних болгарською знаттю.

Незабаром святий Ангеляр помер, а святий Климент отримав призначення вчителювати в Кутмічівіце – області в південно-західній Македонії. У Східній Церкві на посаду вчителя обирали людину гідну, відому своїм благочестивим життям, яка володіла даром слова. Святий Климент ще в Моравії був у чині “вчителів, що стояли на ступені”. У Болгарії святий Климент виконував посаду вчителя до 893 року. Він організував насамперед школу при княжому дворі, що досягла високого рівня за царювання Симеона, а в південно-західній Македонії створив школи окремо для дорослих і дітей. Святий Климент навчав дітей грамоти. Загальна кількість його учнів була величезною: тільки обраних, які належали до кліру, відомо 3500 осіб. У 893 році святий Климент був зведений у сан єпископа Дремвиці або Велиці, а його місце зайняв святий Наум.

Святитель Климент першим із болгарських ієрархів став служити, проповідувати і писати слов’янською мовою. До того ж він систематично готував кліриків зі слов’ян. Трудився святитель на славу Божу до глибокої старості. Знесилівши настільки, що вже не міг займатися справами кафедри, святитель звернувся до царя Симеона з проханням про звільнення. Цар переконав святителя не залишати кафедри, і святий Климент вирішив продовжити єпископське служіння. Після цієї бесіди він вирушив на відпочинок в Охриду, у створений ним монастир. Там святитель продовжив перекладацьку діяльність і переклав значну частину Цвітної Тріоді. Незабаром святий єпископ тяжко захворів і мирно відійшов до Господа 916 року. Тіло святителя було покладено в труну, зроблену його власними руками, і поховано в Охридському Пантелеймонівському монастирі.

Святитель Климент вважається першим слов’янським письменником: він не тільки продовжив перекладацьку справу, розпочату святими Кирилом і Мефодієм, а й залишив свої письменницькі праці – перші зразки слов’янської духовної літератури.

Багато слів і повчань рівноапостольного Климента перейшли на Русь, де з любов’ю читали і переписували руські благочестиві християни.

Мощі святих Горазда і Ангеляра спочивають поблизу Берата в Албанії, останки святого Наума – в монастирі його імені біля Охридського озера.

Тропарі, кондаки, молитви та величання