Житія святих,  Квітень

Рівноапостольна Марія Магдалина мироносиця

День пам'яті (н. ст.)

У Неділю третю після Пасхи — Неділя жон-мироносиць (перехідне) / місяця квітня на 17-й день / липня на 22-й день

На березі Генісаретського озера між містами Капернаумом і Тиверіадою розташовувалося невелике місто Магдала, залишки якого вціліли до наших днів. Тепер на його місці стоїть лише невелике селище Медждель.

У Магдалі колись народилася і виросла жінка, ім’я якої навіки увійшло в євангельську історію. Євангеліє нічого не оповідає нам про юні роки Марії, але Передання повідомляє, що Марія із Магдали була молодою, вродливою і вела грішне життя. У Євангелії говориться, що Господь вигнав із Марії сім бісів. З моменту зцілення Марія почала нове життя. Вона стала вірною ученицею Спасителя.

Євангеліє оповідає, що Марія Магдалина слідувала за Господом, коли Він з апостолами проходив містами і селами Іудеї та Галілеї з проповіддю Царства Божого. Разом з благочестивими жінками — Іоанною, дружиною Хузи (домоправителя Іродова), Сусанною та іншими вона служила Йому від майна свого (Лк. 8:1-3) і, безсумнівно, поділяла з апостолами благовісницькі труди, особливо серед жінок. Вочевидь, її разом з іншими жінками має на увазі євангеліст Лука, розповідаючи, що в момент слідування Христа на Голгофу, коли після бичування Він ніс на Собі важкий Хрест, знемагаючи під його тягарем, жінки йшли за Ним, плачучи й ридаючи, а Він втішав їх. Євангеліє оповідає, що Марія Магдалина перебувала і на Голгофі в момент розп’яття Господа. Коли всі учні Спасителя розбіглися, вона безстрашно залишалася біля Хреста разом з Богородицею та апостолом Іоанном.

Вона була вірна Йому не лише у дні Його слави, а й у момент Його крайнього приниження і наруги. Вона, як оповідає євангеліст Матфей, була присутня і під час поховання Господа. На її очах Іосиф з Никодимом внесли до Гробниці Його бездиханне Тіло. На її ж очах вони завалили великим каменем вхід до печери, куди зайшло Сонце життя…

Вірна закону, в якому була вихована, Марія разом з іншими жінками перебувала весь наступний день у спокої, бо великий був день тієї суботи, що збігався того року зі святом Старозавітної Пасхи. Але все ж перед настанням дня спокою жінки встигли запасти пахощі, щоб у перший день тижня прийти на світанку до могили Господа і Вчителя та за звичаєм іудеїв помазати Його тіло поховальними пахощами.

Треба думати, що, домовившись іти в перший день тижня до Гробу рано вранці, святі жінки, розійшовшись у п’ятницю ввечері по своїх домівках, не мали змоги зустрітися одна з одною в день суботній, і щойно замерехтіло світло наступного дня, пішли до гробниці не разом, а кожна зі свого будинку.

Євангеліст Матфей пише, що жінки прийшли до гробу на світанку або, як висловлюється євангеліст Марк, вельми рано, під час сходу сонця; євангеліст Іоанн, немовби доповнюючи їх, каже, що Марія прийшла до гробу так рано, що ще було темно. Мабуть, вона з нетерпінням чекала закінчення ночі, але, не дочекавшись світанку, коли ще кругом панувала темрява, побігла туди, де лежало тіло Господа.

Отже, Марія прийшла до Гробу сама. Побачивши камінь відваленим від печери, вона зі страхом поспішила туди, де жили найближчі апостоли Христа — Петро та Іоанн. Почувши дивну звістку про те, що Господа забрали із Гробу, обидва апостоли побігли туди і, побачивши пелени та згорнутий плат, здивувалися. Апостоли пішли й нікому нічого не сказали, а Марія стояла біля входу в похмуру печеру і плакала. Тут, у цьому темному Гробі, ще так недавно бездиханним лежав її Господь. Бажаючи переконатися, що Гріб справді порожній, вона підійшла до нього — і тут сильне світло раптово осяяло її. Вона побачила двох Ангелів у білих одежах, які сиділи один біля голови, а інший біля ніг, де було покладено тіло Іісусове. Почувши запитання: «жоно! що ти плачеш?» — вона відповіла тими самими словами, які щойно сказала апостолам: «взяли Господа мого, і не знаю, де поклали Його». Сказавши це, вона повернулася і в цей момент побачила Іісуса Воскреслого, Котрий стояв біля гробу, але не впізнала Його.

Він запитав Марію: «жоно! що ти плачеш? кого шукаєш?” Вона ж, думаючи, що бачить садівника, відповіла: «господарю! якщо ти виніс Його, скажи мені, де ти поклав Його, і я візьму Його».

Але в ту мить вона впізнала голос Господа, голос, котрий був знайомий з того самого дня, як Він зцілив її. Цей голос вона чула в ті дні, в ті роки, коли разом з іншими благочестивими жінками ходила за Господом усіма містами і селами, де лунала Його проповідь. Із грудей її вирвався радісний крик: «Раввуні!», що означає «Учитель».

Повага і любов, ніжність і глибока пошана, почуття вдячності і визнання Його переваги як великого Вчителя — все злилося в одному цьому вигуку. Вона більше нічого не могла сказати і кинулася до ніг свого Учителя, щоб омити їх сльозами радості. Але Господь сказав їй: «не доторкайся до Мене, бо Я ще не зійшов до Отця Мого; а йди до братів Моїх і скажи їм: іду до Отця Мого і Отця вашого, і до Бога Мого і Бога вашого».

Вона прийшла в себе і знову побігла до апостолів, щоб виконати волю Того, Хто послав її на проповідь. Знову вбігла вона до будинку, де ще перебували в сум’ятті Апостоли, і сповістила їм радісну звістку: «Бачила Господа!» Це була перша у світі проповідь про Воскресіння.

Апостоли мали благовістити світу, а вона благовістила самим апостолам…

Святе Письмо не оповідає нам про життя Марії Магдалини після Воскресіння Христового, але можна не сумніватися, що якщо в страшні хвилини розп’яття Христа вона була біля підніжжя Його Хреста з Його Пречистою Матір’ю та Іоанном, то безсумнівно, що вона перебувала з ними ж і весь найближчий час після Воскресіння і Вознесіння Господа. Так, святий Лука в книзі Діянь апостольських пише, що всі апостоли однодушно перебували в молитві й молінні з деякими жінками і Марією, Матір’ю Іісуса, і з братами Його.

Священне Передання оповідає, що коли апостоли розійшлися із Єрусалима на проповідь у всі кінці світу, то разом з ними пішла на проповідь і Марія Магдалина. Відважна жінка, серце якої було сповнене спогадів про Воскреслого, залишила рідний край і вирушила з проповіддю до язичницького Рима. І скрізь вона сповіщала людям про Христа і Його вчення, а коли багато хто не вірив, що Христос воскрес, вона повторювала їм те саме, що сказала у світлий ранок Воскресіння апостолам: «Я бачила Господа». З цією проповіддю вона обійшла всю Італію.

Переказ говорить, що в Італії Марія Магдалина з’явилася до імператора Тиверія (14–37) і благовістила йому про Христа Воскреслого. За переказами, вона принесла йому червоне яйце як символ Воскресіння, символ нового життя, зі словами: «Христос Воскрес!» Потім вона розповіла імператору про те, що в його провінції Іудеї було безвинно засуджено Іісуса Галілеянина, Мужа Святого, Який творив чудеса, сильного перед Богом і всіма людьми, страченого за наклепами іудейських первосвященників, і вирок затвердив призначений Тиверієм прокуратор Понтій Пілат.

Марія повторила слова апостолів, що ті, хто увірував у Христа, викуплені від суєтного життя не тлінним сріблом або золотом, а дорогоцінною Кров’ю Христа як непорочного і чистого Агнця.

Завдяки Марії Магдалині звичай дарувати одне одному крашанки в день Світлого Христового Воскресіння поширився між християнами всього світу. В одному стародавньому рукописному грецькому уставі, написаному на пергаменті, що зберігається в бібліотеці монастиря святої Анастасії поблизу Фессалонік (Солуня), вміщено молитву, яку читають у день Святого Великодня на освячення яєць та сиру, в якій зазначено, що ігумен, роздаючи освячені яйця, каже братії: «Так ми прийняли від святих отців, які зберегли цей звичай від самих часів апостольських, бо свята рівноапостольна Марія Магдалина перша показала віруючим приклад цього радісного жертвоприношення».

Марія Магдалина продовжувала своє благовістя в Італії та в самому місті Римі. Очевидно, саме її має на увазі апостол Павло у своєму Посланні до Римлян (Рим. 16:6), де разом з іншими подвижниками проповіді євангельської згадує Марію (Маріан), котра, як він каже, «багато потрудилася для нас». Вочевидь, вона беззавітно служила Церкві і своїми коштами, і своїми працями, наражаючись на небезпеки, та розділяла з апостолами труди проповідництва.

За церковним же переданням вона перебувала в Римі до прибуття туди апостола Павла і ще два роки після відбуття його із Рима після першого суду над ним. Із Рима свята Марія Магдалина вже в похилому віці переселилася до Ефеса, де невпинно трудився святий апостол Іоанн, який з її слів написав 20-й розділ свого Євангелія. Там закінчила свята земне життя і була похована.

Її святі мощі були в IХ столітті перенесені до столиці Візантійської імперії, Константинополя, і покладені в храмі монастиря в ім’я святого Лазаря. В добу хрестових походів вони були перенесені до Італії і покладені в Римі під вівтарем Латеранського собору. Частина мощей Марії Магдалини перебувають у Франції поблизу Марселя, де над ними біля підніжжя крутої гори споруджено на честь її прекрасний храм.

Православна Церква свято вшановує пам’ять святої Марії Магдалини — жінки, покликаної Самим Господом від темряви до світла і від влади сатани до Бога.

Тропарі, кондаки, молитви та величання

Гражданський шрифтЦерковнослов'янськоюУкраїнською

Тропарь равноапостольной Марии Магдалине, мироносице, глас 1

Христу́, нас ра́ди от Де́вы ро́ждшемуся,/ честна́я Магдали́но Мари́е, после́довала еси́,/ Того́ оправда́ния и зако́ны храня́щи./ Те́мже днесь всесвяту́ю твою́ па́мять пра́зднующе,/ грехо́в разреше́ние// моли́твами твои́ми прие́млем.

Кондак равноапостольной Марии Магдалине, мироносице, глас 3

Предстоя́щи, пресла́вная, у Креста́ Спа́сова со ины́ми мно́гими,/ и Ма́тери Госпо́дни состра́ждущи, и сле́зы точа́щи,/ сие́ в похвалу́ приноша́ше глаго́лющи:/ что сие́ есть стра́нное чу́до?/ Содержа́й всю тварь, пострада́ти изво́ли.// Сла́ва держа́ве Твое́й.

Молитва равноапостольной Марии Магдалине, мироносице

О, свята́я мироно́сице и всехва́льная равноапо́стольная Христо́ва учени́це Магдали́но Мари́е! К тебе́, я́ко ве́рней и мо́щней о нас к Бо́гу хода́таице, гре́шнии и недосто́йнии, ны́не усе́рдно прибега́ем и в сокруше́нии серде́ц на́ших мо́лимся. Ты в житии́ свое́м стра́шныя ко́зни бесо́вския испыта́ла еси́, но благода́тию Христо́вою я́вно тех свободи́лася еси́, и нас моли́твами твои́ми от се́ти бесо́вския изба́ви, да вы́ну во всем житии́ на́шем де́лом, сло́вом, мы́слию и та́йными помышле́нии серде́ц на́ших ве́рно послу́жим еди́ному Свято́му Влады́це Бо́гу, я́коже Тому́ обеща́лися есмы́. Ты па́че всех благ земны́х сладча́йшаго Го́спода Иису́са возлюби́ла еси́ и Тому́ чрез все житие́ до́бре после́довала еси́, Боже́ственными уче́нии Его́ и благода́тию не то́кмо свою́ ду́шу пита́ющи, но и мно́жество люде́й от тьмы язы́ческия ко Христу́ чу́дному све́ту приводя́щи; то ве́дуще, про́сим тя: испроси́ нам у Христа́ Бо́га благода́ть просвеща́ющую и освяща́ющую, да, е́ю осеня́еми, преуспева́ем в ве́ре и благоче́стии, в по́двизех любве́ и самоотверже́ния, да неле́ностно тщи́мся служи́ти бли́жним в их ну́ждах духо́вных и теле́сных, па́мятующе приме́р твоего́ человеколю́бия. Ты, свята́я Мари́е, бо́дренно благода́тию Бо́жиею протекла́ еси́ житие́ на земли́ и ми́рно отшла́ еси́ во оби́тели Небе́сныя, моли́ Христа́ Спа́са, да моли́твами твои́ми сподо́бит нас непреткнове́нно соверши́ти стра́нствие на́ше в сей юдо́ли пла́ча и в ми́ре и покая́нии сконча́ти живо́т наш, да та́ко и в свя́тости на земли́ пожи́вше, ве́чныя блаже́нныя жи́зни на Небеси́ сподо́бимся и та́мо с тобо́ю и все́ми святы́ми вку́пе вы́ну восхва́лим Тро́ицу Неразде́льную, воспои́м Еди́но Божество́, Отца́ и Сы́на и Ду́ха Всесвята́го, во ве́ки веко́в. Ами́нь.

Молитва иная равноапостольной Марии Магдалине, мироносице

О, свята́я мироно́сице, равноапо́стольная Магдали́но Мари́е! Ты те́плою любо́вию свое́ю ко Христу́ Бо́гу попра́ла еси́ злы́я ко́зни вра́жия и обрела́ еси́ бесце́нный би́сер Христа́, и дости́гла еси́ Ца́рства Небе́снаго. Сего́ ра́ди к тебе́ припа́даю и умиле́нною душе́ю и сокруше́нным се́рдцем вопию́ ти, аз недосто́йный: при́зри с высоты́ Небе́сныя на мя, бори́маго грехо́вными искуше́нии, виждь, коль мно́гими грехи́ и бе́дами на всяк день враг запина́ет мя, ища́ мое́й поги́бели. Сла́вная и всехва́льная учени́це Христо́ва Мари́е! Умоли́ возлю́бленного тобо́ю и возлюби́вшаго тебя́ Христа́ Бо́га, да пода́ст ми оставле́ние мно́гих мои́х прегреше́ний, укрепи́т мя благода́тию Свое́ю тре́звенно и бо́дренно ше́ствовати путе́м святы́х за́поведей Его́ и да соде́лает мя благоуха́нный храм Ду́ха Свята́го, да та́ко в ми́ре непосты́дно сконча́ю многотру́дное житие́ мое́ на земли́ и вселю́ся в све́тлыя и блаже́нныя оби́тели рая́ Небе́снаго, иде́же ты со все́ми святы́ми вы́ну ра́достно славосло́виши Единосу́щную Тро́ицу, Отца́ и Сы́на и Ду́ха Всесвята́го. Ами́нь.

Величание равноапостольной Марии Магдалине, мироносице

Велича́ем тя,/ мироно́сице свята́я равноапо́стольная Мари́е Магдали́но,/ и чтим боле́зни и труды́ твоя́,/ и́миже труди́лася еси́/ во благове́стии Христо́ве.

Ще в розробці

Ще в розробці