...
Преподобний Єлисей Сумський, Соловецький p1ebom82jd4sqehggnpm3pu2f3
Житія святих,  Червень

Преподобний Єлисей Сумський, Соловецький

Місяця червня на 14-й день

Преподобний Єлисей жив і подвизався в Соловецькій обителі за часів близьких до преподобного Зосими і, можливо, був його сподвижником. З життя Єлисея тільки й відомий один передсмертний його подвиг, у якому ясно виразилися велике благочестя старця і допомога гірська, що осяяла його за заступництвом прп. Зосими.

Чотири брати – Єлисей, Данило, Філарет і Саватій – з благословення свого настоятеля працювали на рибному лові на річці Визі, біля порога Золотця, за 60 верст від монастиря. Одного дня, коли всі вони виправляли рибальські сітки, Данило, чи то за одкровенням Божим, чи то за якимось зовнішніми ознаками, раптом почав говорити Єлисею: “Даремно, брате, ти трудишся у виправленні цих сіток, не будеш ловити ними рибу: до тебе наблизилася смерть, і ловля твоя скінчилася”. Від цих слів жах і страх охопили Єлисея, він почав сумувати не тому, що боявся смерті, а тому, що не був ще пострижений у великий Ангельський образ (схиму), а на місці ж тому не було священноінока, який би здійснив постриг. (Печаль і дбайливість старця про постриг у схиму вельми ґрунтовні. На Афоні й нині приймають усі схиму; за старих часів було так і в нас). Смуток зріс у душі старця до знемоги тілесних сил. Жалісливі браття втішали його, переконуючи покластися на волю Божу, Який усюди і всіх назирає Всевидючим Оком, бачить і їхню потребу і сильний виконати будь-яке бажання, коли призивають Його від усієї душі і чистим серцем. На закінчення, бачачи в старця примноження скорбот і хворобу тіла, запропонували йому, щоб він, ставши перед невидимою присутністю Божою і прочитавши “Достойно є”, з хресним знаменням сам поклав на себе схиму, закликаючи на допомогу та сприяння молитви й благословення прп. Зосими і Саватія. Порада була прийнята і виконана.

Настала ніч. Хворого поклали в ліжко, упокоїлися біля нього і стомлені братія. Але коли вони встали від короткого сну, то хворого вже не було з ними в келії. Звернулися до пошуків і знайшли його таким, що йде до них назустріч із лісу і без схими. На запитання про те, що трапилося, він оголосив: “Безліч бісів прийшли до нас у келію, напали на мене з люттю, силою відвернули від вас, зірвали з мене схиму, але прп. Зосима забрав мене в них”. Схиму було знайдено покинутою на дереві.

Старці зважилися будь-що-будь везти Єлисея до Суми (60 верст), де при монастирському подвір’ї перебував ієромонах. Поклали хворого в судно і пустилися вниз по річці Визі. Ця річка вельми незручна для плавання через сильну швидкість і безліч кам’яних порогів. Старці часто приходили в сум’яття від небезпек, але хворий підбадьорював їх, кажучи: “Не бійтеся, тут з нами отець наш Зосима”. Без шкоди пропливли вони небезпечну річку, вийшли в море і досягли притулку на річці Вірмі. Хворий тим часом все більше і більше знемагав від хвороби і не переставав журитися про позбавлення схими. Знову настала ніч; на Вірмі старці змінили судно й узяли на допомогу собі кілька найманців для влаштування плавання. Коли вони перебували на середині Сумської губи, настала велика буря. Хвилі були подібні до гір, на судні розірвалося вітрило, зламалася щогла, весла вибило хвилями з рук веслярів; до того ж настала така темрява, що плавателі ледве бачили один одного. Усі були в розпачі, найманці нарікали і докоряли ченців, але хворий Єлисей не малодушев, бо його заспокоювало чудове видіння з іншого світу. “Не бійтеся і не сумуйте, браття, – говорив він співплавцям, ледь дихаючи від знемоги, – я бачу отця Зосиму з нами в судні, він допомагає нам. Усе це трапилося з нами за дією диявола, який бажає погубити мою душу, але Бог за молитвами прп. Зосими винищить супостата”. Незабаром потім вітер мало-помалу почав вщухати, хвилі вляглися, на морі запанувала тиша. Приставши до берега, старці з жахом побачили, що хворий помер, і радість їхня миттєво перетворилася на плач. З гіркими сльозами вони волали до прп. Зосими: “Преподобний отче наш, сподіваючись на твої молитви, яку ми винесли працю, яке витерпіли в морі лихо, і ось тепер усе це даремно: що сподівалися отримати – не отримали!” Але через деякий час у мертвому з’явився рух, і він почав говорити тверезо і осмислено. Взятий на подвір’я, він був пострижений у великий Ангельський образ і сподобився причаститися Божественних Таїн Тіла і Крові Христових; потім, прославивши Бога і попрощавшись з усіма, знову спочив у Господі. Тіло його було поховано за вівтарем церкви Святителя Миколая з південного боку.

Минали роки, багатьма було забуто й ім’я його. Через понад століття увагу до спочилого збудило те, що труну його виявили на поверхні землі, і незабаром з’явилися явища прп. Єлисея і зцілення від нього болящих. Для посвідчення в дійсності всього, що відбувається, 1668 року був посланий до Сумського острогу царський стольник Олександр Севастьянович Хитрово, який після дослідження поставив над труною преподобного невелику каплицю. Друге дослідження про преподобного Єлисея відбувалося 1710 року за указом архієпископа Холмогорського Рафаїла при соловецькому архімандриті Фірсі.

Згодом могила преподобного Єлисея стала перебувати під вівтарем дерев’яної церкви. Преподобному служили молебні, але також і панахиди, коли прочани з ім’ям преподобного бажали пом’янути своїх покійних родичів. Після кожної літургії сумляни вважали обов’язком сходити на поклоніння преподобному до його каплиці; так само, вирушаючи на море для звіриних промислів, у нього ж просили напутнього благословення і молитов.

Знайшли помилку