Преподобний Єлисей Сумський
День пам'яті (н. ст.)
Місяця червня на 14-й день / травня на 21-й день — Собор Карельських святих / у Неділю третю після П’ятидесятниці — Собор Новгородських святих (перехідне) / місяця серпня на 9-й день — Собор Соловецьких святих
Преподобний Єлисей жив і подвизався в Соловецькій обителі за часів, близьких до преподобного Зосими, і, можливо, був його сподвижником. Із життя Єлисея тільки й відомий один передсмертний його подвиг, у якому ясно виразилися велике благочестя старця і допомога з неба, яка осяяла його за заступництвом преподобного Зосими.
Чотири брати — Єлисей, Даниїл, Філарет і Саватій — з благословення свого настоятеля працювали на рибному лові на річці Визі, біля порога Золотця, за шістдесят верст від монастиря. Одного дня, коли всі вони виправляли рибальські сітки, Даниїл, чи то за одкровенням Божим, чи то за якимось зовнішніми ознаками, раптом став говорити Єлисею: «Даремно, брате, ти трудишся у виправленні цих сіток, не ловитимеш ними рибу: до тебе наблизилася смерть, і ловля твоя скінчилася». Від цих слів жах охопив Єлисея. Він засумував не тому, що боявся смерті, а тому, що не був ще пострижений у великий Ангельський образ (схиму), а на місці ж тому не було священноінока, який би звершив постриг. Смуток зріс у душі старця до знемоги тілесних сил. Жалісливі братія втішали його, переконуючи покластися на волю Божу, Який всюди й всіх бачить Всевидячим Оком, бачить і їхню потребу та може виконати будь-яке бажання, коли прикликають Його від всієї душі і чистим серцем. Кінець кінцем, бачачи у старця примноження скорбот і хворобу тіла, запропонували йому, щоб він, ставши перед невидимою присутністю Божою і прочитавши «Достойно есть», з хресним знаменням сам поклав на себе схиму, прикликаючи на допомогу молитви й благословення преподобних Зосими і Савватія. Порада була прийнята і виконана.
Настала ніч. Хворого поклали до ліжка, влаштувалися на спочинок біля нього і стомлені братія. Але коли вони встали від короткого сну, то хворого вже не було з ними в келії. Стали шукали його і побачили, що він йде до них назустріч із лісу і без схими. На запитання про те, що сталося, він відповів: «Безліч бісів прийшли до нас у келію, напали на мене з люттю, силоміць відтягнули від вас, зірвали з мене схиму, але преподобний Зосима забрав мене в них». Схиму було знайдено покинутою на дереві.
Старці зважилися будь-що везти Єлисея до села Сума, де при монастирському подвір’ї перебував ієромонах. Поклали хворого в судно і попливли вниз річкою Вигою. Ця річка вельми незручна для плавання через сильну швидкість і безліч кам’яних порогів. Старці часто приходили в сум’яття від небезпек, але хворий підбадьорював їх, кажучи: «Не бійтеся, тут з нами отець наш Зосима». Благополучно пропливли вони небезпечну річку, вийшли в море і досягли притулку на річці Вірмі. Хворий тим часом все більше і більше знемагав від хвороби й не переставав журитися через позбавлення схими.
Знову настала ніч. На Вірмі старці змінили судно й узяли на допомогу собі кількох людей для влаштування плавання. Коли вони перебували на середині Сумської губи, настала велика буря. Хвилі були подібні до гір, на судні розірвалося вітрило, зламалася щогла, весла вибило хвилями із рук гребців; до того ж настала така темрява, що плавателі ледве бачили один одного. Усі були в розпачі, найняті люди нарікали і докоряли ченцям, але хворий Єлисей не був малодушний, бо його заспокоювало чудесне видіння з іншого світу. «Не бійтеся і не сумуйте, братія, — говорив він, ледь дихаючи від знемоги, — я бачу отця Зосиму з нами в судні, він допомагає нам. Усе це сталося з нами за дією диявола, який бажає погубити мою душу, але Бог по молитвам преподобного Зосими винищить супостата».
Невдовзі вітер мало-помалу почав вщухати, хвилі вляглися, на морі запанувала тиша. Приставши до берега, старці з жахом побачили, що хворий помер, і радість їхня миттєво перетворилася на плач. З гіркими сльозами вони волали до преподобного Зосими: «Преподобний отче наш, сподіваючись на твої молитви, яку ми винесли працю, яке витерпіли в морі лихо, і ось тепер усе це даремно: що сподівалися отримати — не отримали!» Але через деякий час померлий став рухатися й говорити тверезо та осмислено. Взятий на подвір’я, він був пострижений у великий Ангельський образ і сподобився причаститися Божественних Таїн Тіла і Крові Христових; потім, прославивши Бога і попрощавшись зі всіма, знову спочив у Господі. Тіло його було поховано за вівтарем церкви святителя Миколая з південного боку.
Минали роки, багатьма було забуте й ім’я його. Через понад століття увагу до спочилого викликало те, що гроб його виявили на поверхні землі, а невдовзі відбулися явлення преподобного Єлисея і зцілення них хворих.
Згодом могила преподобного Єлисея стала перебувати під вівтарем дерев’яної церкви. Преподобному служили молебні, але також і панахиди, коли прочани з ім’ям преподобного бажали пом’янути своїх покійних родичів. Після кожної Літургії жителі Суми вважали обов’язком сходити на поклоніння преподобному до його каплиці; так само, вирушаючи на море для промислів, у нього ж просили напутнього благословення і молитов.