Преподобний Єфрем, єпископ Переяславський

День пам'яті (н. ст.)

Місяця січня на 28-й день / березня на 18-й день — Собор усіх преподобних Києво-Печерських (перехідне) / вересня на 28-й день — Собор преподобних отців Києво-Печерських, які в Ближніх печерах (прп. Антонія) спочивають

Блаженний Єфрем євнух — відомий і родовитий чоловік, дуже цінувався князем Ізяславом і керував у нього всім, прийшов із княжого палацу в печеру до преподобного Антонія, просячи його прийняти, замість служби князю, до слуг небесного раю і покласти на нього святий ангельський образ чернечого чину. Преподобний же Антоній, повчивши його про спасіння душі, доручив блаженному Никонові постригти його; той, виконуючи наказ, постриг блаженного Єфрема і вдягнув його в чернечий одяг. Яку ж скорботу навів на преподобного ненависник добра диявол за постриг цього блаженного Єфрема, як і за блаженного Варлаама, — було сказано в житії преподобного Антонія і Никона.

Князь тьми, бачачи себе переможеним тим святим стадом, яке збиралося в темній печері, і зрозумівши, що тим буде прославлене святе те місце, бідкався про власну смерть і почав злими своїми підступами дратувати серце князя Ізяслава проти преподобних, щоб викорінити те святе місце. Але не зміг він цього, був сам вигнаний молитвами преподобних і впав в яму, яку копав. І преподобний Никон, який був приведений до князя, котрий йому докоряв за постриг цього блаженного, і сам первоначальник, преподобний Антоній, були вигнані з братією гнівом княжим з печери, проте незабаром, за клопотанням княгині перед князем Ізяславом, повернулися в свою печеру.

Преподобний отець Єфрем, бачачи, що за його постриг таку смуту ворог навів на святе стадо, озброївся на нього богоугодним життям в печері, молитвами, постом і всенічним чуванням.

Підкоряючись у всьому повчанням отця і керівника свого преподобного Антонія, він з великим завзяттям наслідував усі його доброчесності. І як преподобний Антоній мандрував і ходив з Русі до Святої Гори, так і преподобний отець наш Єфрем горів духом бачити святі місця, щоб там спонукати себе з любов’ю на добродійні їхні труди. І він благав преподобного Антонія дати йому благословення йти до Грецької країни.

І той, не бажаючи позбавляти його відплати подвигу паломництва, відпустив його з благословенням і молитвою, як колись Ной — голуба з ковчега, щоб той приніс гілку маслини. Тоді преподобний отець наш Єфрем, прийнявши молитву й благословення старця, відправився в путь і, досягнувши Константинополя, відвідував та придивлявся всюди до життя небесних людей, земних ангелів, і насичувався багатою духовною поживою, душекорисними словами та настановами тих святих отців, так що він і затримався там на деякий час.

Коли любов до батьківщини закликала його знову назад, тоді, щоб не повернутися до уявного свого ковчегу без масличної гілки, він списав устав святого Студійського монастиря, за яким посилав його від імені преподобного Антонія блаженний ігумен Феодосій, і приніс до Печерського монастиря.
Після повернення зі святих місць він прожив в Печерському монастирі лише трохи, але був образом багатьох доброчесностей на душевну користь братії, так що всі за нього дякували Богові.

У той час помер блаженний єпископ Переяславський Петр; з благословення Божого і за спільним рішенням, і за бажанням великого князя Всеволода Ярославича, преподобний отець Єфрем був поставлений Преосвященним митрополитом Київським Іоанном на єпископа Переяславського.

Прийнявши цей великий сан святительства, він став докладати особливого піклування до справи церковного будівництва, вважаючи найдорожчим обов’язком для себе — множити хваління Пресвятому імені Божому. За кілька років спорудив він велику прекрасну церкву в ім’я святого Архістратига Михаїла. Також вибудував церкви: святого Феодора на вратах і святого апостола Андрія Первозванного біля брами, із кам’яних стін.

До добрих справ святого Єфрема додані наступні: «І лікарів, і лікарню, всім, хто приходить, безкоштовне лікування, також і в Мілітині, в своєму граді, улаштував, і в інших своїх містах митрополичих, разом з повітами і селами».

У 1091 році, згідно з «Повістю минулих літ», святитель Єфрем, єпископ Переяславський, взяв участь у перенесенні мощей преподобного Феодосія із печер до кам’яної Печерської церкви. На відміну від Лаврентіївського та Іпатіївського літописів, Никонівський говорить, що це було в 1093 році, але теж називає святого Єфрема єпископом Переяславським.

Поживши праведно і богоугодно, прийняв він кінець тимчасового життя. Чесне тіло його поклали з шаною в створеній ним церкві.

Нині мощі святого Єфрема спочивають в Ближніх лаврських печерах.

Тропарі, кондаки, молитви та величання