Преподобний Яків, єпископ Нізибійський

День пам'яті (н. ст.)

Місяця січня на 13-й день

Преподобний Яків, єпископ Нізибійський, був сином князя Гефальського (Вірменія) і здобув гарну освіту. З юності він полюбив усамітнення, довгий час жив у горах, біля міста Нізибії (на кордоні Персії та Римської імперії), де ніс найсуворіші подвиги: жив просто неба, харчувався деревними плодами і зеленню, одягався в козячі шкіри. Весь час преподобний проводив у молитовних бесідах із Богом. У гоніння імператора Максиміана (305-311) він прославився мужнім сповіданням віри. За його суворе благочестиве життя нізибійські жителі обрали його своїм єпископом (не пізніше 314 року). Святитель Яків прославився своєю палкою ревністю до православної віри, великими чудесами і даром прозорливості. Його молитвами Нізибія була врятована від навали Сапора, царя Персидського. Святитель Яків серед отців I Вселенського Собору був одним із видатних захисників православної віри. Мудрий і освічений пастир влаштував у Нізибії огласительну школу, в якій він сам був наставником. Своїм високим моральним життям він сильно впливав на серця слухачів. Святитель Григорій, єпископ Великої Вірменії, звертався до нього з проханням написати про віру, і нізибійський пастир надіслав йому у відповідь докладні міркування (18 розділів): про віру, про любов, про піст, про молитву, про боротьбу духовну, про воскресіння мертвих, про обов’язки пастирів, про обрізання проти іудеїв, про вибір їжі, про Христа як Сина Божого та ін. Твори його вирізняються переконливістю, ясністю викладу і сердечністю. Помер святий Яків мирно близько 350 року.