Житія святих

Преподобний Василій Поляномерульський (Пояна-Мерулуйський)

[foogallery id=”45687″]
День пам'яті (н. ст.)

Місяця квітня на 25-й день / травня на 7-й день — Собор преподобних отців Свято-Пантелеймонівського монастиря на Святій Горі Афон

Блаженний старець Василій народився 1692 року, імовірно на землях сучасної України. Від юності своєї він, охоплений Божественним бажанням, віддалявся в пустельні й відокремлені місця, щоб долучитися до рівноангельського життя інших подвижників. Близько 1713 року він разом з іншими ченцями пішов до скиту Долгоуци, розташованого в лісі на кордоні Волощини та Молдавії. Василій керував ним протягом 20 років. Але оскільки це місце не принесло йому того спокою, якого він шукав, щоб присвятити себе нерозсіяній молитві, він побудував скит на віддалі від населених місць, у Пояна Мерулуй, або Мерлополянах («Яблунева галявина»), у долині Бузеу.

1733 року завдяки підтримці князя Константина Маврокордата він побудував там деревʼяну церкву і келії, продовжуючи керувати духовним життям скиту Долгоуци. Надавши свідчення чистоти своєї віри і справжності подвижницького життя, преподобний Василій домігся для скиту статусу ставропігійної обителі. Тим самим він перейшов безпосередньо під владу Волоського митрополита, який мав право втручатися в монастирські справи тільки в разі ухилення братії від православної віри.

Життя в Поляномерульському скиту було влаштоване за Афонським уставом, і обитель була відома як друга Свята Гора. Старець Василій сам багато разів бував на Афоні і під час свого другого перебування там постриг преподобного Паїсія (Величковського) в малу схиму. Розповідаючи йому про небезпеку усамітненого життя, він порадив йому віддати перевагу спільножительству, що дає змогу ченцю виявити власні слабкості, пізнати свою міру і покаятися, щодня звертаючись із молитвою до Господа, щоб сподобитися Його благодаті. Інакше чернець носитиме в собі марнославство й гординю, не помічаючи, що керується своїми власними пристрастями. Розлучаючись зі святим Паїсієм, старець Василій передав йому суть того способу життя, якого старанно дотримувався сам.

Крім молитви, ченці Поляномерульського скиту займалися перекладом творінь святих отців-подвижників, таких як святі Ісаак Сирін, Іоанн Ліствичник, Григорій Синаїт, Ісихій і Філофей Синаїт. До творів трьох останніх старець Василій склав дорогоцінні передмови, в яких він розʼяснює, як саме слід розуміти те, що святі отці пишуть про молитву Іісусову. Вказуючи на небезпеку суто тілесного подвигу, він наголошує на важливості духовної тверезості та внутрішньої молитви, доступної також і мирянам. Він писав, що, аби ця молитва була почута, слід чинити за прикладом євангельської вдови, яка волала вдень і вночі, благаючи суддю відновити справедливість (Лк. 18:1). Хоча святий віддавав перевагу Іісусовій молитві, він наполягав також на важливості церковних служб, які звершуються згідно з Типіконом, однак тривалість їхня, вважав він, має бути помірною. Саме це поєднання ісихастської традиції з правилами спільножительного уставу було повною мірою здійснено учнем старця Василія — святим Паїсієм (Величковським).

Старець Василій, сам того не бажаючи, прославився на всій румунській землі. Його навіть запросили на церковний Собор, скликаний 1749 року в Бухаресті, коли там перебували патріархи Александрійський, Антіохійський та Єрусалимський. Як писав преподобний Паїсій, єпископи випробували його віру і духовне вчення та знайшли святого людиною непорочною і непохитною в православній вірі, визнавши, що він перебуває в «знанні Божественного Писання і вчення богоносних отців… і в міркуванні духовному та вседосконалому віданні священних правил святої Східної Церкви».

І так, підготувавши шлях для відновлення ісихастського життя, старець Василій спочив у мирі 25 квітня 1767 року в Пояна Мерулуй. У цьому скиту його мощі спочивають донині в безвісному місці.

Тропарі, кондаки, молитви та величання

Гражданський шрифтЦерковнослов'янськоюУкраїнською

Тропарь преподобному Василию Поляномерульскому, глас 8

Учи́телю свята́го почита́ния Бо́жия,/ наста́вниче мона́хов, пропове́дниче да́ра Бо́жия,/ просвети́телю моли́твы у́мныя, я́же тобо́ю я́сно испо́лнена,/ преподо́бне о́тче Васи́лие, моли́ при́сно Христа́ Бога// спасти́ ду́ши на́ша.

Кондак преподобному Василию Поляномерульскому, глас 8

Мона́хов наста́вника ди́внаго,/ моли́твы де́лателя иску́снаго,/ небе́снаго челове́ка и земна́го а́нгела,/ изря́днаго наста́вника духо́внаго ра́достно воспое́м и просла́вим:/ Ра́дуйся, свя́те о́тче Васи́лие,// пропове́дниче Бо́жия благода́ти.

Молитва преподобному Василию Поляномерульскому

Преподо́бне о́тче Васи́лие, избра́нниче Бо́жий и насле́дниче Ца́рства Небе́снаго, и́же вку́пе со а́нгелы и святы́ми пребыва́еши, тя́ у́бо про́сим со слеза́ми и умиле́нием: изба́ви на́с моли́твами твои́ми от мно́гих искуше́ний и напа́стей, от губи́тельных похоте́й теле́сных и по́мыслов злы́х, и́же на ны́ при́сно устремля́ются. Бу́ди моли́твенником о мона́сех, ко́и любви́ ра́ди и ве́ры ра́ди ко Го́споду Иису́су Христу́ вся́ земна́я попече́ния оста́виша, я́ко да с тобо́ю вку́пе послу́жат при́сно Бо́гу в безмолвничестей жи́зни. Ты́ еси́ хода́тай о те́х и́же в ми́ре чту́т и́мя Христа́ Иису́са и еди́ную святу́ю Собо́рную и Апо́стольскую Це́рковь. К тебе́, преподо́бне о́тче, обраща́ем сию́ смире́нную моли́тву, ю́же вознеси́ горе́ ко Отцу́ Небе́сному, я́ко кади́ло с фимиа́мом благово́нным. Помози́ на́м име́ти во уме́ и се́рдце на́шем моли́тву Иису́сову. Соедини́ все́х правосла́вных в то́й же ве́ре и пода́й на́м си́лы дости́гнути блаже́нства Рая́, во ве́ки веко́в. Ами́нь!

 

Ще в розробці

Знайшли помилку