Преподобний Тихон Мединський, Калузький p1ebts9f6h1og51d6dkspgdaoka4
Житія святих,  Червень

Преподобний Тихон Мединський, Калузький

Місяця червня на 16-й день

Преподобний Тихон Мединський, Калузький чудотворець, жив у XV столітті. Припускають, що він був родом із “матері міст руських” – Києва.

В юності він прийшов до Москви і прийняв чернечий постриг, за переказами, в Чудовому монастирі. Через деякий час, за любов’ю до усамітнення, він пішов у пустельне місце за 17 верст від міста Калуги та за 15 верст від міста Медині, назви яких пізніше стали частиною його імені. Місце, вибране святим, знаходилося на правому березі невеликої річки Вепрейки, яка п’ятьма верстами південніше впадає в р. Угру.

В останні роки життя преподобного неподалік від місця його подвигів відбулося знамените “стояння на Угрі” (1480 р.), що поклало кінець татарському ігу на Русі.

Подвижник оселився в дрімучому лісі, в дуплі велетенського дуба, який простояв після кончини святого ще майже чотири століття. На початку 1830-х років дуб зламала гроза, а 1838 року ігумен заснованої преподобним обителі Геронтій влаштував над збереженим могутнім остовом каплицю.

Їжею преподобному служили “билии саморосленныя” (дикорослі), а питтям – вода з цілющого колодязя, який він сам викопав у витоку Вепрейки, і його й досі іменують “криницею преподобного Тихона”. Звістка про святе життя подвижника привернула до нього учнів. Навколо нього поступово стали збиратися братія. Власник тих місць князь Василь Ярославич (онук Володимира Хороброго) під час полювання виявив житло святого. Він наказав преподобному негайно піти з його вотчин. Образивши пустельника, князь замахнувся на нього батогом. Піднята на святого рука негайно оніміла і залишилася нерухомою. Зрозумівши покаранням Божим, князь розкаявся і просив у ченця прощення. Отримавши за молитвою святого зцілення, він став благати пустинножителя назавжди залишитися в його землі і влаштувати тут обитель для своїх учнів, обіцяючи забезпечувати її всім необхідним.

Преподобний Тихон заснував пустинь, поставивши в ній перший дерев’яний храм на честь Успіння Пресвятої Богородиці. Він став першим ігуменом монастиря і керував братією зі смиренномудрістю, лагідністю і незлобивістю. Святий ігумен годував голодних, напоїв спраглих, приймав дивних, заступався за скривджених. Преподобний Тихон мав дар сліз і вирізнявся мовчазністю.

За давнім монастирським переказом, преподобний Тихон помер 1492 року в глибокій старості, прийнявши незадовго до смерті велику схиму. Рік успіння святого був відзначений у синодику Лаврентієва монастиря, складеному за царя Феодора Іоанновича.

За царювання Іоанна Грозного в Тихонову пустель було внесено перший царський внесок, у записі про який засновника обителі названо “преподобним”: “Дано в цей монастир, у домі Пречистої Богородиці чесного і славного Її Успіння і преподобного отця ігумена Тихона… Євангеліє престольне письмове…” Всеросійське святкування пам’яті преподобного Тихона встановлено на Соборі 1584 року.

До Смутного часу мощі преподобного Тихона, за переказами, спочивали “на розтині” в Успенському дерев’яному храмі, після спалення якого їх було перенесено в єдиний уцілілий храм в ім’я Трьох святителів. Розорена польсько-литовською навалою Тихонова пустель була відновлена за царів Михайла Феодоровича (1613-1645) та Олексія Михайловича (1645-1676) старанністю ігуменів Герасима і Феодосія. Було знову побудовано дерев’яний Успенський собор, а також теплу Микільську церкву з трапезною палатою. 1677 року Трьохсвятительський храм було перенесено в підмонастирську слободу, а на його місці споруджено кам’яний Преображенський собор, у якому за правим криласом було покладено під спудом святі мощі преподобного Тихона.

У 1799 році монастир відійшов до новозаснованої Калузької єпархії. 15 червня 1805 року перший архієпископ новозаснованої єпархії Феофілакт (Русанов) затвердив службу преподобному Тихону, складену на підставі давнішої служби благодійником монастиря, калужанином Сергієм Васильовичем Єропкіним. Текст служби був надрукований для всеросійського вживання в Мінеї Додатковій, виданій у Петербурзі 1909 року.

У 1887 році був збудований над викопаним преподобним Тихоном колодязем дерев’яний храм на честь Живоносного Джерела.

Протягом XIX століття в храмі вівся запис найбільш значних зцілень, що відбулися за молитвами преподобного Тихона. Більшість зцілень отримували хворі, одержимі душевними недугами, видужували також багато людей, які страждали на очні та дитячі хвороби.

Тропарі, кондаки, молитви та величання

Гражданський шрифтЦерковнослов'янськоюУкраїнською

Тропарь преподобному Тихону Медынскому, Калужскому, глас 4

Я́ко свети́льник пресве́тлый/ яви́лся еси́ в Ру́сстей земли́,/ преподо́бне о́тче наш Ти́хоне,/ в пусты́ни всели́вся,/ в не́йже преходя́ жесто́кое жи́тельство,/ я́ко безпло́тен пожи́л еси́:/ сего́ ра́ди и чуде́с дарова́нием обога́ти тя Бог./ Тем и мы, притека́юще к моще́м твои́м, уми́льно глаго́лем:/ о́тче преподо́бне,/ моли́ Христа́ Бо́га,// спасти́ся душа́м на́шим.

Кондак преподобному Тихону Медынскому, Калужскому, глас 8

Оте́чества удали́вся, преподо́бне,/ в пусты́ню всели́лся еси́/ иде́же жесто́кое житие́ твое́ показа́л еси́/ и мно́гих доброде́тельми удиви́в,/ дарова́ние чуде́с от Христа́ прия́л еси́./ Те́мже помина́й нас, чту́щих па́мять твою́, да зове́м ти:// ра́дуйся, преподо́бне Ти́хоне, о́тче наш.

Молитва преподобному Тихону Медынскому, Калужскому

О, свяще́нная главо́, вели́кий чудотво́рче, преподо́бне о́тче наш Ти́хоне, преблаже́нне и пресла́вне, Ду́ха Свята́го исполне́ние, по́стников похвало́, мона́шествующих сла́во, пусты́ни украси́телю, те́плый о нас моли́твенниче, ны́не со а́нгельскими во́инствы предстоя́ у Престо́ла всех Царя́ сла́вы Го́спода и наслажда́яся све́та Единосу́щныя Тро́ицы, и с Го́рними си́лами воспева́я Трисвяту́ю песнь, я́ко дерзнове́ние име́я, моли́ся Всеми́лостивому Влады́це спасти́ вся, ве́рующия во имя Его́; испроси́ мир и тишину́ Святы́м Це́рквам ниспосла́ти, ве́ре Правосла́вней укрепле́ние, ви́димыя и неви́димыя враги́ низложи́ти, гра́ды на́ши утверди́ти, мир весь умири́ти. Моли́ Ми́лостиваго Бо́га, да твои́м благоприя́тным хода́тайством вся правосла́вныя христиа́ны изба́вит Он от гла́да, губи́тельства, тру́са, пото́па, огня́, меча́, от наше́ствия иноплеме́нник и междоусо́бныя бра́ни, ста́рыя да подкрепи́т, ю́ныя да наста́вит, нему́дрыя умудри́т, боля́щия исцели́т, плене́нныя и ю́зники свободи́т, сироты́ засту́пит, младе́нцы воспита́ет и вся лю́ди сохрани́т от всех бед и напа́стей, и от нападе́ния вра́жия, и смертоно́сныя я́звы, и тлетво́рных ветр, и от вся́каго зла. Днесь же с ве́рою приходя́щих рабо́в твои́х, со стра́хом и любо́вию припа́дающих к многоцеле́бным моще́м твои́м и о́браз подо́бия твоего́ любе́зно целу́ющих, я́ко те́плый наш засту́пниче, сохрани́ и в ско́рбных обстоя́ниих на́ших предста́ни, душе́вных и теле́сных страсте́й свободи́; в день стра́шнаго Суда́ шу́ияго стоя́ния изба́ви и с десны́ми овца́ми моли́твами твои́ми ста́ти сподо́би и слы́шати блаже́нный о́ный глас Влады́ки, Христа́ Бо́га на́шего: «Прииди́те, благослове́ннии Отца́ Моего́, насле́дуйте угото́ванное вам Ца́рство от сложе́ния ми́ра». Ему́же подоба́ет вся́кая сла́ва, честь и поклоне́ние, со Безнача́льным Его́ Отце́м и со Пресвяты́м, и Благи́м, и Животворя́щим Его́ Ду́хом, ны́не и при́сно и во ве́ки веко́в. Ами́нь.

 

Ще в розробці

Знайшли помилку