Преподобний Тихон Луховський, Костромський p1an28gvtc5tv9vm1rntf06v5p4
Житія святих,  Червень

Преподобний Тихон Луховський, Костромський

Місяця червня на 16-й день / червня на 26-й день – знайдення мощей

Преподобний Тихон Луховський, Костромський (в миру Тимофій) народився в межах Литовського князівства і був там на військовій службі. У 1482 році, не бажаючи приймати уніатство, він пішов із Литви в Росію. Святий роздав усе, що мав, прийняв постриг з ім’ям Тихон і пішов до Костромської єпархії, в Луховські землі. Місто Лух було віддано тоді князю Феодору Бєльському, разом із яким преподобний Тихон прийшов із Литви. На березі в урочищі Копитівці преподобний Тихон поставив келію. Коли до нього в пустелю прийшли два ченці, Фотій і Герасим, преподобний заради них перейшов за три версти від Копитівки, на більш зручне місце. Подвижники добували їжу працями рук своїх. Преподобний Тихон майстерно переписував книги, був хорошим токарем. За смиренням він так і не прийняв священства. Помер преподобний Тихон 16 червня 1503 року, в такій бідності, що учні не знали, в чому його поховати. Але на їхню втіху Суздальський архієрей надіслав подвижнику сувійку, в якій його і поховали. Незабаром після його смерті на місці його подвигів влаштувалася обитель на честь святителя Миколая Чудотворця.

У 1569 році при гробі преподобного Тихона почали звершуватися зцілення хворих, і його мощі були знайдені нетлінними (святкування 26 червня). Але ігумен Костянтин, який поставив їх поверх землі, був вражений сліпотою; отримавши прозріння, він сховав мощі преподобного в землі. З того часу почалося шанування преподобного Тихона. Житіє його з описом 70 посмертних чудес було складено 1649 року.

Тропарі, кондаки, молитви та величання

Гражданський шрифтЦерковнослов'янськоюУкраїнською

Тропарь преподобному Тихону Луховскому, Костромскому, глас 4

Жела́нием духо́вным в пусты́ню всели́лся еси́/ и, та́мо невозвра́тно ше́ство­вав Боже́ственными стезя́ми,/ дости́гл еси́ в Небе́сныя оби́тели,/ и ны́не со А́нгелы предстои́ши/ у Престо́ла всех Царя́ Христа́ Бо́га,/ Ему́же приле́жно моли́ся/ поми́ловати град сей и лю́ди,/ ве́рою пра́зднующия пречестну́ю па́мять твою́,// Ти́хоне преподо́бне, о́тче наш.

Кондак преподобному Тихону Луховскому, Костромскому, глас 8

Христо́вою любо́вию уязви́вся, преподо́бне,/ во след Его́ невозвра́тно ше́ствовал еси́,/ посто́м и воздержа́нием плотски́я стра́сти умертви́л еси́,/ бде́нием же и моли́твами вселука́ваго врага́ до конца́ низложи́л еси́/ и слеза́ми, я́ко еле́ем, свещу́ све́тлу себе́ угото́вал еси́;/ те́мже в Небе́сныя оби́тели невозбра́нно вшел еси́,/ иде́же, ра́дуяся, Го́сподеви предстои́ши,/ Ему́же приле́жно моли́ся, мо́лим тя,/ я́ко да ми́лостив нам бу́дет в День стра́шнаго Его́ прише́ствия,/ и да не пребу́дем и мы вне черто́га Христо́ва,/ но да сподо́бит ны одесну́ю Себе́ ста́ти/ моли́твами твои́ми, преподо́бне, да зове́м ти:// ра́дуйся, Богому́дре о́тче наш Ти́хоне.

Молитва преподобному Тихону Луховскому, Костромскому

О, свяще́нная главо́, преподо́бне и достоблаже́нне о́тче наш Ти́хоне! Ты вои́стину муж жела́ний духо́вных и вторы́й Дании́л показа́лся еси́. Я́коже бо о́ный дре́вних и ди́вных открове́ний сподо́бился, си́це и ты, преподо́бне, восхожде́ния в се́рдцы свое́м полага́я, преспева́л еси́ в добро­де́телях, восходя́ от си́лы в си́лу и, я́ко до́брый и ве́рный раб, вшел еси в ра́дость Го́спода твоего́. Те́мже мы, я́ко духо́вная ча́да твоя́, любо́вию побужда́еми, похва́льная песнопе́ния в честне́й па́мяти твое́й по ме́ре ве́ры на́шея тебе́ воспису́ем и моли́твенно на по́мощь на́шей не́мощи призыва́ем. Смире́нно мо́лим тя, преподо́бне и пресла́вне о́тче наш Ти́хоне: твои́ми благоприя́тными ко Го́споду моли́твами заступи́ возлю́бленную тобо́ю пусты́ню сию́, град же, и весь, и всех, ве́рою чту́щих святу́ю па́мять твою́, от вся́каго наве́та сопроти́внаго, от вся́ких бед и напа́стей и от вся́каго зла. Моли́ся, преподо́бне, о стране́ на́шей, умоли́ Ми́лостиваго Бо́га и о нас, смире́нных и недосто́й­ных, да отпу́стит нам вся прегреше́ния на́ша, да спасе́т нас благода́тию Свое́ю и сподо́бит ра́дости ве́чныя наслажда́тися в Го́рнем о́нем Иерусали́ме, и́же есть ма́ти всем нам, ку́пно с тобо́ю и со все́ми святы́ми, от ве́ка Ему́ благоугоди́вшими, в ни́хже в Тро́ице сла́вимый Бог благослове́н есть всегда́, ны́не и при́сно и во ве́ки веко́в. Ами́нь.

 

Ще в розробці

Знайшли помилку