Преподобний Тихон Луховський, Костромський
День пам'яті (н. ст.)
Місяця червня на 16-й день / червня на 26-й день — знайдення мощей / січня на 23-й день — Собор Костромських святих / червня на 7-й день — Собор святих Івановської митрополії
Преподобний Тихон Луховський, Костромський (в миру Тимофій) народився в межах Литовського князівства і був там на військовій службі. У 1482 році, не бажаючи приймати уніатство, він пішов із Литви до Московського царства. Святий роздав усе, що мав, прийняв постриг з ім’ям Тихон і попрямував до Костромської єпархії, в Луховські землі. Місто Лух було віддано тоді князю Феодору Бєльському, разом з яким преподобний Тихон прийшов із Литви.
На березі в урочищі Копитівці преподобний Тихон поставив келію. Коли до нього в пустелю прийшли два ченці, Фотій і Герасим, преподобний заради них перейшов за три версти від Копитівки, на зручніше місце. Подвижники добували їжу трудами рук своїх. Преподобний Тихон майстерно переписував книги, був хорошим токарем. Зі смирення він так і не прийняв священство.
Помер преподобний Тихон 16 червня 1503 року, в такій бідності, що учні не знали, в чому його поховати. Але на їхню втіху Суздальський архієрей надіслав подвижнику свитку, в якій його і поховали. Невдовзі після його смерті на місці його подвигів виникла обитель на честь святителя Миколая Чудотворця.
У 1569 році біля гробу преподобного Тихона почали відбуватися зцілення хворих, і його мощі були знайдені нетлінними (святкування 26 червня). Але ігумен Константин, який поставив їх над землею, був вражений сліпотою; отримавши прозріння, він сховав мощі преподобного в землі.
Відтоді почалося шанування преподобного Тихона. Житіє його з описом сімдесяти посмертних чудес було складене 1649 року.
Тропарі, кондаки, молитви та величання
Тропарь преподобному Тихону Луховскому, Костромскому, глас 4
Жела́нием духо́вным в пусты́ню всели́лся еси́/ и, та́мо невозвра́тно ше́ствовав Боже́ственными стезя́ми,/ дости́гл еси́ в Небе́сныя оби́тели,/ и ны́не со А́нгелы предстои́ши/ у Престо́ла всех Царя́ Христа́ Бо́га,/ Ему́же приле́жно моли́ся/ поми́ловати град сей и лю́ди,/ ве́рою пра́зднующия пречестну́ю па́мять твою́,// Ти́хоне преподо́бне, о́тче наш.
Кондак преподобному Тихону Луховскому, Костромскому, глас 8
Христо́вою любо́вию уязви́вся, преподо́бне,/ во след Его́ невозвра́тно ше́ствовал еси́,/ посто́м и воздержа́нием плотски́я стра́сти умертви́л еси́,/ бде́нием же и моли́твами вселука́ваго врага́ до конца́ низложи́л еси́/ и слеза́ми, я́ко еле́ем, свещу́ све́тлу себе́ угото́вал еси́;/ те́мже в Небе́сныя оби́тели невозбра́нно вшел еси́,/ иде́же, ра́дуяся, Го́сподеви предстои́ши,/ Ему́же приле́жно моли́ся, мо́лим тя,/ я́ко да ми́лостив нам бу́дет в День стра́шнаго Его́ прише́ствия,/ и да не пребу́дем и мы вне черто́га Христо́ва,/ но да сподо́бит ны одесну́ю Себе́ ста́ти/ моли́твами твои́ми, преподо́бне, да зове́м ти:// ра́дуйся, Богому́дре о́тче наш Ти́хоне.
Ще в розробці