Місяця січня на 26-й день

Преподобного Симеона Ветхого названо так на відміну від преподобного Симеона Стовпника (пам’ять 1 вересня), який подвизався в Сирії у V столітті, у дитячі роки пішов у пустелю в Сирії та оселився в печері, в цілковитій самоті. Безперервна молитва, внутрішнє самозаглиблення і богомислення були постійним його заняттям. Подвижник харчувався тільки травами, що росли навколо його печери. Коли до нього стали приходити люди, щоб отримати настанову, він, бажаючи зберегти безмовність, залишив печеру і переселився на одну з гір Аманського хребта. Але і тут усамітнення подвижника порушувалося безліччю відвідувачів. Тоді преподобний Симеон пішов на Синайську гору, де колись пророк Мойсей (пам’ять 4 вересня) отримав одкровення від Бога. Божим Промислом після недовгого перебування на Синаї святий подвижник повернувся в Аман і там заснував дві обителі: одну на вершині гори, іншу біля її підніжжя. Будучи настоятелем цих обителей, преподобний Симеон духовно повчав ченців, попереджав їх про підступи ворога роду людського і вчив боротися зі спокусами, підбадьорював і зміцнював у подвигах, збуджуючи до роздумів про спасіння. За святість життя преподобний Симеон отримав від Бога дар благодатних чудотворінь. Після багатотрудного подвижницького життя преподобний Симеон преставився до Бога близько 390 року.