Преподобний Симеон Стовпник, Антіохійський і мати його Марфа Каппадокійська

Місяця вересня на 1-й день

Святий Симеон народився в межах Антіохії Сирійської в середині IV століття від бідних батьків. В юності він пас овець свого батька. Одного разу, прийшовши до храму, він почув спів заповідей Блаженств (Мф. 5:3-12), і в ньому зародилася спрага праведного життя. Симеон почав старанно молитися Богу і просити вказати йому, як досягти справжньої праведності. Незабаром йому наснилося, що він копає землю ніби для фундаменту під будівлю. Голос йому сказав: “Копай глибше”. Симеон став старанніше копати. Вважаючи вириту яму достатньої глибини, він зупинився, але той самий голос наказав йому копати ще глибше. Те саме веління повторилося кілька разів. Тоді Симеон став копати безупинно, поки таємничий голос не зупинив його словами: “Досить! А тепер якщо хочеш будувати, будуй, працюючи старанно, тому що без праці ні в чому не досягнеш успіху”. Вирішивши стати ченцем, святий Симеон залишив рідну домівку і прийняв чернецтво в сусідній обителі. Тут він провів деякий час у чернечих подвигах молитви, посту і послуху, а потім для ще більших подвигів він усамітнився в сирійську пустелю. Тут святий Симеон поклав початок новому виду подвижництва: “столпництву”. Побудувавши стовп у кілька метрів заввишки, він оселився на ньому й цим позбавив себе можливості прилягти й відпочити. Стоячи вдень і вночі, як свічка в прямому положенні, він майже безперервно молився і розмірковував про Бога. Крім найсуворішої стриманості в їжі, він добровільно переносив багато поневірянь: дощ, спеку і холоднечу. Харчувався він розмоченою пшеницею і водою, які приносили йому добрі люди.

Його надзвичайний подвиг став відомим у багатьох країнах, і до нього почало стікатися безліч відвідувачів з Аравії, Персії, Вірменії, Грузії, Італії, Іспанії та Британії. Бачачи його незвичайну силу духу і слухаючи його натхненні настанови, багато язичників переконувалися в істинності християнської віри і приймали хрещення.

Святий Симеон сподобився дару зцілювати душевні й тілесні хвороби і передбачав майбутнє. Імператор Феодосій II Молодший (408-450 рр.) дуже поважав преподобного Симеона і часто дотримувався його порад. Коли імператор помер, його вдова цариця Євдокія була спокушена в монофізитську єресь. Монофізити не визнавали у Христі дві природи – Божеську і людську, а лише одну Божеську. Преподобний Симеон напоумив царицю, і вона знову стала православною християнкою. Новий імператор Маркіян (450-457 рр.) в одязі простолюдина таємно відвідував преподобного і радився з ним. За порадою преподобного Симеона Маркіян скликав у Халкідоні IV Вселенський Собор 451 року, який засудив монофізитське лжевчення.

Святий Симеон жив понад сто років і помер під час молитви 459 року. Його мощі спочивали в Антіохії. Православна Церква в богослужінні, присвяченому святому Симеону, називає його “небесною людиною, земним Ангелом і світильником всесвіту”.

Тропарі, кондаки, молитви та величання