Преподобний Симеон Новий Богослов

Місяця березня на 12-й день.

Преподобний Симеон Новий Богослов народився 946 року в місті Галаті (Пафлагонія) і здобув у Константинополі ґрунтовну світську освіту. Батько готував його до придворної кар’єри, і певний час юнак обіймав високе становище при імператорському дворі. Але досягнувши 25 років, він відчув потяг до чернечого життя, втік з дому і пішов у Студійський монастир, де проходив послух під керівництвом знаменитого на той час старця Симеона Благоговійного. Основним подвигом преподобного стала безперестанна Іісусова молитва в її короткому вигляді: “Господи, помилуй!” Для більшої молитовної зосередженості він постійно шукав усамітнення, навіть на Літургії стояв окремо від братії, часто залишався сам на ніч у церкві; щоб набратися навичок пам’ятати про смерть, проводив ночі на кладовищі. Плодом його старанності були особливі стани захоплення: у ці години Дух Святий у вигляді хмаринки, що сяяла, сходив на нього і закривав від його очей усе навколишнє. Згодом він досяг постійної високої духовної просвітленості, що особливо виявлялося, коли він служив Літургію.

Приблизно 980 року преподобний Симеон був поставлений ігуменом монастиря святого Маманта і пробув у цьому сані 25 років. Він привів у лад занедбане господарство обителі й прикрасив у ній храм.

Доброта поєднувалася у преподобного Симеона із суворістю і неухильним дотриманням Євангельських заповідей. Так, наприклад, коли його улюблений учень Арсеній перебив ворон, що поклювали розмочений хліб, ігумен змусив його нанизати мертвих птахів на мотузку, вдягнути це “намисто” на шию й стояти на подвір’ї. У монастирі святого Маманта замолював гріх якийсь єпископ із Рима, котрий ненавмисно вбив юного племінника, і преподобний Симеон незмінно виявляв до нього доброту й увагу.

Сувора чернеча дисципліна, яку весь час насаджував преподобний, призвела до сильного невдоволення серед монастирської братії. Одного разу після Літургії особливо роздратовані із братів накинулися на нього і ледь не вбили. Коли ж Константинопольський патріарх вигнав їх із монастиря і хотів віддати міській владі, Преподобний вимолив для них прощення і допомагав їм у житті в миру.

Близько 1005 року преподобний Симеон передав ігуменство Арсенію, а сам оселився при монастирі на спокої. Там він створив свої богословські праці, уривки із яких увійшли до 5-го тому “Добротолюбія”. Головна тема його творіння – потаємне діяння у Христі. Преподобний Симеон навчає внутрішньої брані, способам духовного вдосконалення, боротьбі проти пристрастей і гріховних помислів. Він написав повчання для ченців, “Діяльні Богословські глави”, “Слово про три образи молитви”, “Слово про віру”. Крім того, преподобний Симеон був видатним церковним поетом. Йому належать “Гімни Божественної любові” – близько 70 поем, сповнених глибоких молитовних роздумів.

Вчення преподобного Симеона про нову людину, про “обоження плоті”, яким він хотів замінити вчення про “умертвіння плоті” (за що його і назвали Новим Богословом), сучасники сприймали важко. Багато його повчань звучали для них незрозуміло і чуже. Це призвело до конфлікту з вищим константинопольським духовенством, і преподобний Симеон зазнав вигнання. Він пішов на берег Босфору і заснував там обитель святої Марини.

Святий мирно упокоївся до Бога 1021 року. Ще за життя отримав він дар чудотворення. Численні чудеса були явлені і після його смерті; одне із них – чудесне знаходження його образу. Житіє його написано келійником і учнем, преподобним Микитою Стифатом.

Тропарі, кондаки, молитви та величання