Житія святих,  Квітень

Преподобний Сильвестр Обнорський, Пошехонський

[foogallery id=”45680″]
День пам'яті (н. ст.)

Місяця квітня на 25-й день / травня на 23-й день — Собор Ростово-Ярославських святих / липня на 6-й день — Собор Радонезьких святих

Преподобний Сильвестр Обнорський жив у XIV столітті і був сучасником святителя Олексія, митрополита Московського, і одним із учнів преподобного Сергія Радонезького. Розлогого життєпису преподобного Сильвестра не збереглося. Відомо, що любов до молитовного усамітнення жила в ньому з юних років. Отримавши благословення свого наставника, ігумена Троїцької обителі преподобного Сергія Радонезького, чернець Сильвестр вирушив шукати безлюдне місце для перебування в безмовності. На вкритому дрімучим лісом березі річки Обнори, приблизно за 20 кілометрів від колишнього міста Любима на Ярославській землі, у глухій, безлюдній пустині преподобний поставив хрест. Побудувавши невелику келію, святий пустельник став дні й ночі проводити в невтомній молитві та суворому пості. Зберігся переказ, що одного разу, йдучи по воду на річку, преподобний отримав одкровення про те, що пустинь, обрана ним для подвижницьких трудів, стане відомою і збере чимало ченців.

Через деякий час усамітнення преподобного Сильвестра відкрили жителі навколишніх селищ, і до пустельника стали приходити люди за порадою та благословенням, шукаючи духовного керівництва. Преподобний Сильвестр усіх зустрічав з любовʼю і кожного, хто бажав трудитися у спільних працях, благословляв на влаштування окремої келії. Коли кількість пустинножителів помітно зросла, преподобний Сильвестр вирішив заснувати в цьому місці храм і при ньому монастир. Благословення на це, а також антимінс для храму він отримав у святителя Олексія, митрополита Московського († 1378). Преподобний Сильвестр став першим ігуменом цього монастиря на річці Обнорі, який згодом прославили своїми духовними подвигами преподобні Павло Обнорський і Сергій Нуромський. Деревʼяний храм в обителі був освячений на честь Воскресіння Христового, тому й сам монастир став іменуватися Воскресенським. Як ігумен преподобний Сильвестр був для братії постійним прикладом молитовного подвигу і невпинної праці. Любов до безмовності, як і раніше, жила в серці подвижника. Час від часу він залишав монастир і йшов углиб лісу для усамітненої молитви. Тут преподобний Сильвестр власноруч викопав чотири колодязі (один з яких ще в минулому столітті був відомий і шанований).

Прагнення повчатися настановами мудрого старця змушувало народ приходити і до місця його відлюдництва. Преподобний Сильвестр, не відмовляючи нікому, виходив зі сховку, благословляв прочан та вів з ними довгі бесіди. Місце, де усамітнювався преподобний, ще за його життя отримало назву «заповідного» гаю, до якого місцеві жителі ставилися благоговійно, із покоління в покоління передаючи наказ святого старця не рубати в ньому дерева. У глибині цього гаю преподобний сам вирив три колодязі, а четвертий вирив на схилі гори біля річки Обнори.

1645 року будівничий Воскресенської обителі ієромонах Іов знехтував заповіддю чудотворця і надумав рубати гай. За це і він був покараний сліпотою, від якої зцілився біля гробу Сильвестра. Відтоді й донині ніхто не сміє зрубати дерево в заповідному гаю. Попри те, вікових дерев там мало; час винищує їх.

Коли святий впав у передсмертну хворобу, браття, які сумували, коли він ішов на самоту, ще більше сумували через прийдешню кончину святого. «Не сумуйте через це, браття мої улюблені, — говорив їм на втіху преподобний, — на все воля Божа. Дотримуйтеся заповідей Господніх і не бійтеся в цьому житті зазнати біди, щоб отримати нагороду на небесах. Якщо ж я матиму дерзновення у Бога і справа моя буде Йому угодною, то це святе місце не збідніє і після мого відходу. Моліться тільки Господу Богу і Його Пречистій Матері, щоб позбутися вам спокус лукавого». Преподобний помер 25 квітня і був похований праворуч від деревʼяного Воскресенського храму.

Відома ікона XVII століття, на якій преподобний Сильвестр зображений таким, що тримає в руці сувій; на сувої вміщено частину тексту його заповіту, що дійшла таким чином до нас.

Незабаром після кончини преподобного на місці його духовних бесід було споруджено каплицю, навколо якої щорічно в день памʼяті святого подвижника відбувалися хресні ходи. Особливо шанувалося місце поховання преподобного, оскільки від гробу його відбувалися чудесні зцілення. Як і інші північні монастирі, Воскресенська обитель неодноразово зазнавала руйнувань: 1538 року під час навали казанських татар, 1612 року польськими загарбниками. До 1647 року зруйнований монастир було відновлено. 1656 року з благословення патріарха Никона замість деревʼяної каплиці над гробницею преподобного Сильвестра споруджено храм на честь Покрови Пресвятої Богородиці. 1764 року монастир було скасовано, а його соборний храм перетворено на парафіяльну церкву. У 1821 році архієпископ Ярославський Філарет (згодом митрополит Московський) дав благословенну грамоту на будівництво замість деревʼяної Покровської церкви камʼяного Воскресенського храму, яке було закінчено 1825 року. В одному із приділів Воскресенського храму в бронзовій посрібленою гробниці встановили знайдені нетлінні мощі преподобного Сильвестра. У 1860 році преподобний Сильвестр знову нагадав про себе кількома чудесними знаменнями, опис яких вміщено в Ярославських і Вологодських єпархіальних відомостях за 1860–1870 роки.

Тропарі, кондаки, молитви та величання

Гражданський шрифтЦерковнослов'янськоюУкраїнською

Тропарь преподобному Сильвестру Обнорскому, глас 6

И́же измла́да Христа́ возлюби́в/ и ве́рою к Нему́ прибли́жся,/ изнури́л еси́, в пусты́ни живы́й, многострада́льное те́ло твое́./ Тем, блаже́нне Сильве́стре, со А́нгелы ликовству́я,/ моли́ Христа́ Бо́га мир ми́рови дарова́ти/ и бу́ди помо́щник ве́рою призыва́ющим тя на по́мощь// и чту́щим святу́ю па́мять твою́.

Ин тропарь преподобному Сильвестру Обнорскому, глас 4

Я́ко добр блаже́ннаго Се́ргия учени́к,/ ве́ре и благоче́стию его́ подража́я,/ стяжа́л еси́ даро́в Ду́ха Свята́го сокро́вище/ и си́лы мно́ги соде́лал еси́ о Го́споде/ во спасе́ние и утеше́ние ве́рных./ Не оста́ви у́бо и нас, с ве́рою притека́ющих к тебе́,// Сильве́стре преподо́бне.

Кондак преподобному Сильвестру Обнорскому, глас 6

По́двигом до́брым подвиза́лся еси́, преподо́бне,/ и ду́шу твою́, я́ко же́ртву чи́сту и непоро́чну,/ Ду́ху Свято́му прине́сл еси́,/ и по сме́рти твое́й ста́до твое́ духо́вное соблюда́еши,/ и в боле́знех ско́ро посеща́еши./ Те́мже мо́лим тя, преблаже́нне:/ с ли́ки преподо́бных моли́ Христа́ Бо́га,/ да спасе́т правосла́вныя христиа́ны/ и пода́ст лю́дем в ми́ре глубо́це устро́итися, да зове́м ти:// ра́дуйся, Сильве́стре, и́ноком духо́вный па́стырю и наста́вниче.

Ин кондак преподобному Сильвестру Обнорскому, глас 6

По́двигом до́брым подвиза́лся еси́, преподо́бне,/ и ду́шу твою́, я́ко же́ртву чи́сту и непоро́чну, Бо́гу прине́сл еси́,/ по успе́нии твое́м явля́ешися те́плый наш пред Бо́гом моли́твенник,/ сего́ ра́ди, ве́рою притека́юще к тебе́, взыва́ем:// ра́дуйся, преподо́бне о́тче Сильве́стре.

Молитва преподобному Сильвестру Обнорскому

О, честна́я главо́! Ду́ха Свята́го обита́лище и А́нгелов собесе́дниче, преблаже́нне о́тче Сильве́стре! Житие́м богоуго́дным вене́ц сла́вы Небе́сныя стяжа́вый и у Го́спода дерзнове́ние ве́лие имы́й, моли́ся о рабе́х твои́х, с ве́рою твоея́ по́мощи тре́бующих и с упова́нием на милосе́рдие твое́ к тебе́ прибега́ющих. Испроси́ у Го́спода Человеколю́бца всем лю́дем, коему́ждо для блага́го жи́тельствования и спасе́ния потре́бная: Це́ркви — мир и тишину́, правосла́вным христиа́ном — на враги́ побе́ду и одоле́ние, неду́жным — исцеле́ние, си́рым — вспоможе́ние, немощству́ющим ве́рою — в ве́ре утвержде́ние, ю́ным — в благоче́стии воспита́ние, всем лю́дем — безмяте́жие и от всех бед и скорбе́й избавле́ние, воззыва́емым от жи́зни сея́ вре́менныя — свято́е напу́тствие, преста́вльшимся — блаже́нное в Го́споде упокое́ние. Услы́ши, Богоно́сне, усе́рдное моле́ние гре́шных и недосто́йных раб твои́х и ми́лости твоя́ бога́тыя изле́й на ны, да, щедро́тами твои́ми обогаща́еми, сла́вим всечестно́е и великоле́пое и́мя Отца́, и Сы́на, и Свята́го Ду́ха, ны́не, и при́сно, и во ве́ки веко́в. Ами́нь.

Тропaрь, глaсъ ѕ7:

И$же и3змлaда хrтA возлюби1въ и3 вёрою къ немY прибли1жсz, и3знури1лъ є3си2, въ пустhни живhй, многострадaльное тёло твоE. тёмъ, бlжeнне сільвeстре, со ѓгGлы ликовствyz, моли2 хrтA бGа ми1ръ мjрови даровaти, и3 бyди пом0щникъ вёрою призывaющымъ тS на п0мощь, и3 чтyщымъ с™yю пaмzть твою2.

И$нъ тропaрь, глaсъ д7:

Ћкw д0бръ бlжeннагw сeргіа ўчени1къ, вёрэ и3 бlгочeстію є3гw2 подражaz, стzжaлъ є3си2 дарHвъ д¦а с™aгw сокр0вище, и3 си6лы мн0ги содёлалъ є3си2 њ гDэ во сп7сeніе и3 ўтэшeніе вёрныхъ. не њстaви u5бо и3 нaсъ, съ вёрою притекaющихъ къ рaцэ твоeй, сільвeстре прпdбне.

Кондaкъ, глaсъ ѕ7:

П0двигомъ д0брымъ подвизaлсz є3си2, прпdбне, и3 дyшу твою2, ћкw жeртву чи1сту и3 непор0чну, д¦у с™0му принeслъ є3си2, и3 по смeрти твоeй стaдо твоE дух0вное соблюдaеши, и3 въ болёзнехъ ск0рw посэщaеши. тёмже м0лимъ тS, пребlжeнне, съ ли6ки прпdбныхъ моли2 хrтA бGа, да сп7сeтъ правосл†вныz хrтіaны, и3 подaстъ лю1демъ въ ми1рэ глуб0цэ ўстр0итисz, да зовeмъ ти2: рaдуйсz, сільвeстре, и4нокwмъ дух0вный пaстырю и3 настaвниче.

Ще в розробці

Знайшли помилку