...
Преподобний Стефан, ігумен Печерський, єпископ Володимир-Волинський 3698
Житія святих,  Квітень

Преподобний Стефан, ігумен Печерський, єпископ Володимир-Волинський

День пам'яті (н. ст.)

Місяця квітня на 27-й день / жовтня на 10-й день — Собор Волинських святих

Преподобний Стефан, ігумен Печерський, єпископ Володимир-Волинський, з юних років подвизався в Києво-Печерській обителі під керівництвом преподобного Феодосія († 1074). До постригу в чернецтво святий Стефан ріс у сімʼї заможних батьків, а після їхньої смерті роздав все майно та вирішив присвятити себе служінню Богу. Преподобний Феодосій іноді доручав йому замість себе наставляти братію повчальним словом. Перед кончиною преподобного Феодосія іноки просили його призначити ігуменом святого Стефана, котрий тоді був доместиком (головним уставщиком на кліросі). Прикликавши до себе улюбленого учня, преподобний Феодосій поклав на нього послух виконувати обовʼязки ігумена Печерського монастиря, заповідавши неухильно дотримуватися суворого чернечого уставу, піклуватися про подорожніх і молитися за благодійників святої обителі.

Преподобний Стефан став гідним наступником свого вчителя. Він закінчив будівництво соборного Печерського храму, розпочате ще за життя преподобного Феодосія. Преподобний Стефан заснував поблизу новий монастир, куди перевів майже всю братію старої обителі, залишивши лише декількох послушників, котрим доручив погребіння померлих іноків і щоденне звершення Божественної літургії в памʼять про спочилих братів.

Старання преподобного Стефана на ниві монастирського будівництва, за молитвами самого ігумена та завдяки заступництву преподобних Антонія і Феодосія Києво-Печерських, були вельми корисними і послужили зміцненню духовного життя обителі. Бачачи ці благочестиві турботи про святу обитель Божу, ворог роду людського зумів хитрими своїми пакостями посіяти смуту серед деяких насельників монастиря й досягнув не лише позбавлення святого Стефана ігуменства, а і його вигнання із Печерського монастиря.

Смиренно несучи скорботу незаслужено завданої йому кривди, святий подвижник Божий, наслідуючи святого первомученика Стефана та виконуючи наказ преподобного Феодосія про любов до братії, продовжував старанно молитися за гонителів своїх: «Господи, не постав їм гріха цього».

Після вигнання із обителі святий Стефан приступив до побудови неподалік від неї, на річці Клові, нового монастиря на кошти, щедро надані йому багатьма боярами й вельможами, котрі були його духовними чадами за наказом преподобного Феодосія. За бажанням святого Стефана новий монастир був освячений на честь Влахернської ікони Божої Матері, у памʼять про Її чудесне явлення константинопольським живописцям, посланим Нею до преподобних Антонія і Феодосія Печерських для прикрашення храму. Невдовзі в новому монастирі зібралася численна братія, яка жила суворо за уставом, запровадженим преподобним Феодосієм для Печерської обителі.

У 1091 році після кончини єпископа Володимир-Волинського преподобний Стефан був рукопокладений на єпископа митрополитом Київським Іоанном і поставлений на кафедру міста Володимир, що на Волині, заснованого святим рівноапостольним князем Володимиром. Будучи вже єпископом і прибувши на молитву до створеного ним монастиря на Клові, святий Стефан удостоївся чудесного бачення Божественного світла, яке виходило від мощей преподобного Феодосія, котрі спочивали в печері Печерської обителі. Поспішивши до місця цього явлення, святий дізнався про рішення ігумена та братії Києво-Печерського монастиря перенести чесні мощі преподобного Феодосія із печери до соборного храму обителі. Таким чином, преподобний Стефан зумів взяти участь разом з сонмом інших єпископів в урочистому перенесенні мощей свого вчителя й духовного отця, преподобного Феодосія.

У сані єпископа святий Стефан прослужив три роки, незмінно подаючи приклад лагідності та милосердя. Благодіяння словесного стаду своєму допомогло єпископу здобути нетлінний вінець слави. Помер преподобний 27 квітня (за старим стилем) 1094 року.

Тропарі, кондаки, молитви та величання

Гражданський шрифтЦерковнослов'янськоюУкраїнською

Тропарь преподобному Стефану, игумену Печерскому, епископу Владимиро-Волынскому, глас 8

Уче́нию повину́яся Богоно́снаго Феодо́сия,/ поста́влен бысть от него́ вождь бы́ти свято́му его́ ста́ду,/ е́же до́бре пасы́й,/ це́рковь Богоро́дицы, во́лею Тоя́ осно́ванную чу́дне,/ соверши́л еси́ благоле́пно,/ приснопа́мятне Стефа́не,// в не́йже нам, моля́щимся, испроси́ от Христа́ Бо́га ве́лию ми́лость.

Кондак преподобному Стефану, игумену Печерскому, епископу Владимиро-Волынскому, глас 6

Зави́дя враг честно́му ти житию́,/ изри́нул тя бя́ше злоко́знством свои́м от нача́льства па́ствы,/ но ты, изгна́н быв,/ и на ино́м ме́сте це́рковь Богоро́дицы воздви́гл еси́,/ за что и Та са́ном почте́ тя архиере́йства,/ в не́йже ты до́бре упа́с вруче́нная ти о́вцы,/ пре́йде во весе́лии ко Христу́, Стефа́не,// Ему́же моли́ся о нас, рабе́х твои́х.

Ще в розробці

Ще в розробці

Знайшли помилку