Преподобний Серапіон Кожеєзерський p1ecqc4o651ps6j591odnanu6bu3
Житія святих,  Червень

Преподобний Серапіон Кожеєзерський

Місяця червня на 27-й день

Серед полонених казанських татар був приведений до Москви 1551 року мурза Туртас Гравірович. Він прийняв Хрещення з ім’ям Сергій і жив у будинку московського боярина Захарія Плещеєва. Святий Сергій так щиро сприйняв християнську віру, що наважився цілком присвятити себе Богу. Обійшовши чернечі пустелі на пустельному острові озера Шкіри 1560 року, він зустрів ченця-пустельника Нифонта і залишився жити з ним. Вони разом стали ділити подвиги суворого відлюдницького життя, їжею для них слугувала трава і частина ягід. Сергій з усією точністю виконував настанови Нифонта. Після випробування, даного собі самому, Сергій просив старця постригти його в чернецтво. Старець, бачачи щирість і чистоту його бажань, назвав його під час постригу Серапіоном.

Мало-помалу впізнали суворих пустельників, і чутка про них стала приваблювати до них ревнителів духовного життя. Відлюдницьке життя Серапіона тривало майже 18 років. Коли зібралося до Нифонта і Серапіона достатня кількість ченців, Нифонт вирушив до Москви просити землі для обителі, але він помер у Москві, не розпочавши справи там. В обителі не знали ще про долю Нифонта. У той час через нестачу їстівних припасів стали відчувати голод, і через співчуття до стражденних Серапіон вирушив просити милостиню. Йому дали хліба в зерні й жорна, він приніс усе це на собі в обитель і врятував братію від голодної смерті. Дізнавшись про кончину Нифонта, блаженний Серапіон вирушив до Москви. Тут отримав він у царя Феодора Іоанновича (1584-1598) грамоту від 30 вересня 1584 року, якою надавали землю для нової обителі по чотири версти на всі боки; а митрополитом було надано грамоту з благословенням на влаштування монастиря. Повернувшись на своє місце, блаженний Серапіон з ченцями розчистив для ріллі ліс, огородив місце обителі огорожею і спорудив два храми: на честь Святого Богоявлення і святителя Миколая. Патріарх Іов (1589-1605; † 1607) дав преподобному Серапіону святі антимінси.

1608 року за проханням обтяженого старістю подвижника було поставлено в ігумени обителі учня його Авраамія. Блаженний Серапіон помер 27 червня 1611 року, залишивши після себе до 40 ченців у своїй гуртожитковій обителі, і його поховали в храмі Кожеєзерської обителі.

У 1613 році постриженик Кожеєзерського монастиря чернець Боголєп написав оповідь про заснування монастиря і про його першого будівничого – преподобного Серапіона. Він же склав і житіє преподобного Серапіона.

Знайшли помилку