Преподобний Савватій Соловецький
Місяця вересня на 27-й день
Згідно з житієм, за часів митрополита Фотія Саватій вже трудився в Кирило-Білозерському монастирі. Дізнавшись, що в «Ноугородцкой області» є Валаамський монастир, де ченці ведуть життя більш суворе, Саватій перебрався туди. Дивуючи братію своїм терпінням і смиренням, він шукав місце для досконалого усамітнення і мовчазної молитви. Саватій дізнався, що в двох днях плавання від берега в Білому морі стоїть великий острів, ніким не населений, і пішов з Валаамського монастиря.
Спочатку він оселився у каплиці на річці Виг, де зустрів ченця Германа, який самотньо жив у лісі. Герман погодився супроводити Саватія на острів і залишитися з ним там. Обидва старця 1429 року благополучно прибули на карбасі на острів і, не доходячи 13 км до місця сучасного монастиря, вони біля озера поставили хрест і поставили намет. Потім вони вибрали для келії більш зручне місце в 1 милі від моря, на березі озера біля високої Секирної гори. Через деякий час Герман покинув острів, а через 2 роки після його від’їзду відправився на Виг і Саватій, де причастився у ігумена Нафанаїла і спочив.
Поступово, вже після смерті Саватія, на острові оселилися інші пустельники і виник монастир, який отримав назву Соловецького.
Мощі преподобного Саватія були перенесені в Соловецький монастир в 1465 році за ігумена Зосими і покладені в землю за вівтарем Успенського собору, де знаходилися до 1566 року. 8 серпня, вони разом з мощами преподобного Зосими були перенесені в боковий вівтар Спасо-Преображенського собору, влаштований в ім’я цих соловецьких святих.
На московському соборі за митрополита Макарія, в 1547 році, постановили відзначати пам’ять преподобного Саватія 27 вересня (за юліанським календарем).
Тропарі, кондаки, молитви та величання
Тропарь преподобному Савватию Соловецкому, глас 3
Удали́вся ми́ра и водвори́вся в пусты́ню,/ до́брым по́двигом подвиза́лся еси́,/ злострада́нием, и внима́нием, и моли́твами,/ отону́дуже и по сме́рти источа́еши исцеле́ния,/ Савва́тие о́тче наш,/ моли́ Христа́ Бо́га,// спасти́ся душа́м на́шим.
Кондак преподобному Савватию Соловецкому, глас 2
Жите́йския молвы́ отбе́г,/ всели́лся еси́ в морски́й о́стров, му́дре,/ и крест твой взе́м, Христу́ после́довал еси́,/ в моли́твах, и во бде́ниих, и в поще́ниих/ злострада́ньми плоть твою́ изнуря́я./ Тем был еси́ преподо́бных удобре́ние./ Сего́ ра́ди любо́вию па́мять твою́ пра́зднуем,/ преподо́бне Савва́тие,// моли́ Христа́ Бо́га непреста́нно о всех нас.
Молитва преподобному Савватию Соловецкому
О, преподо́бне о́тче, уго́дниче Христо́в Савва́тие, все́ю душе́ю Го́спода возлюби́вый и удали́выйся в пусты́ню сию́ и тече́ние по́двига спаси́тельнаго соверши́вый. О ве́рный ра́бе Царя́ Небе́снаго, учи́телю доброде́телей, о́браз смире́ния, граждани́не пусты́нный, А́нгелом собесе́дниче, Херуви́ме земны́й, челове́че Небе́сный. О све́те немра́чный ото́ка Солове́цкаго, па́че же ве́лие свети́ло всея́ Це́ркви правове́рных. Молю́ся ти, пречестны́й, аз, многогре́шный (имя рек): услы́ши убо́гое мое́ моле́ние, раба́ твоего́, вонми́ глаго́лам нечи́стых усте́н мои́х, твоея́ ны́не по́мощи тре́бующаго. Се бо враг прелука́вый на вся́ко вре́мя тщи́тся мя погуби́ти, иски́й го́рько поглоти́ти ду́шу мою́ и несть мне спасе́ния, иде́же по́мощь прия́ти, зане́ не́мощию пло́ти моея́ обложе́н есмь и страстьми́ весь до́лу преклони́хся, не и́мам к Бо́гу дерзнове́ния. Ны́не же то́чию к твоему́ поверга́ю себе́ заступле́нию: поми́луй мя, омраче́ннаго все́ми злы́ми де́лы, воздежи́ о мне всечестне́и твои́ ру́це ко Го́споду, о моли́твенниче те́плый, Савва́тие преподо́бне. Да за благоутро́бие щедро́т Свои́х пода́ст ми грехо́в оставле́ние и в день Су́дный изба́вит мя ве́чнаго муче́ния и Ца́рствию Своему́ сподо́бит благода́тию Свое́ю, Ему́же бу́ди всегда́ сла́ва, честь и поклоне́ние во ве́ки. Ами́нь.
Тропaрь прпdбнагw, глaсъ G:
Ўдали1всz мjра и3 водвори1всz въ пустhни, д0брымъ п0двигомъ подвизaлсz є3си2, ѕлострадaніемъ и3 внимaніемъ и3 мл7твами: toнyдуже и3 по смeрти и3сточaеши и3сцэлє1ніz, саввaтіе џтче нaшъ, моли2 хrтA бGа, сп7сти1сz душaмъ нaшымъ.
Кондaкъ, глaсъ в7:
Житeйскіz молвы2 tбёгъ, всели1лсz є3си2 въ морскjй џстровъ, мyдре: и3 кrтъ тв0й взeмъ, хrтY послёдовалъ є3си2, въ мл7твахъ и3 во бдёніихъ и3 въ пощeніихъ, ѕлострадaньми пл0ть твою2 и3знурsz: тёмъ бhлъ є3си2 прпdбныхъ ўдобрeніе. сегw2 рaди люб0вію пaмzть твою2 прaзднуемъ, прпdбне саввaтіе, моли2 хrтA бGа непрестaннw њ всёхъ нaсъ.
Ще в розробці
