Преподобний Петро Ординський, Ростовський, царевич p1ecv9o8kblulbqm10j7k4f137i4
Житія святих,  Червень

Преподобний Петро Ординський, Ростовський, царевич

Місяця червня на 30-й день

Святий Петро царевич – ясний приклад того, що перебування пастирів Руської Церкви в Орді, важке для них, не залишалося без плодів для святої віри. Ростовський єпископ Кирило (пам’ять 21 травня/3 червня) ходив в Орду до хана Бергая з потреб Церкви. Під час сходження нового хана на престол князі й пастирі наші зазвичай ходили на уклін до нього. Так було і за Бергая, коли він зійшов на престол після брата свого 1257 року. Лагідно прийнятий Бергаєм, блаженний Кирило, за його бажанням, розповідав йому про святу віру, як поширював її святий Леонтій у Ростові (пам’ять 23 травня/5 червня), які чудеса відбуваються при мощах його на славу імені Христового і силою Христовою. Серед слухачів бесіди єпископа з ханом був юний племінник Бергая, син його брата. Слово про віру Христову впало на добрий ґрунт – на серце доброго юнака. Він був сильно вражений тим, що чув про святу віру, і став переконуватися в порожнечі своєї язичницької релігії: поклонінні сонцю, зіркам, вогню. Того ж року в хана захворів єдиний син, і хан, згадавши розповіді Ростовського єпископа про зцілення, що відбуваються біля гробу свт. Леонтія, витребував Кирила до себе для зцілення сина. Святитель після теплої молитви до Бога і Пресвятої Богоматері молив чудотворця Леонтія виправдати справу святої віри перед заблукавшими. Прибувши в Орду, він зцілив хворого царевича молитвою та освяченою водою. Щедро обдарований ханом, Ростовський єпископ вирушив на батьківщину. Юний племінник хана під час вторинного перебування єпископа у хана наважився піти з ним до Ростова, щоб там прийняти святу віру. Не сміючи відкрити своїх намірів матері, боячись влади дядька, він таємно пішов з Орди і, наздогнавши на дорозі єпископа, зі сльозами просив узяти його з собою. Святитель погодився.

У Ростові царевич жив у будинку єпископа, ходив дивитися на чин богослужіння, слухав читання і спів, і все його приводило в захват. Тоді в кафедральному храмі єпископа, каже древній оповідач, на лівому криласі співали грецькою мовою, а на правому – російською. Царевич просив хрестити його. Але владика, який дбав про свою паству, велів царевичу чекати до часу, побоюючись гніву ханського на землю Руську, якщо почує про Хрещення свого племінника. Але минуло досить часу, помер хан Бергай, припинилися в Орді пошуки царевича, і святитель з любов’ю охрестив його з ім’ям Петра. Новий християнин навчився російської мови, старанно читав книжки, працьовито молився, відвідував богослужіння храму, жив чисто і стримано, залишаючись у будинку єпископа.

Блаженний Кирило помер, і 19 вересня 1261 року з Авраамієвої обителі зійшов на кафедру Ростовську свт. Ігнатій. Петро продовжував жити при свт. Ігнатії в кафедральному будинку. Продовжуючи старанно відвідувати храм Божий і жити побожно, часом бавився він соколиним полюванням на березі озера Неро. Одного разу, сповільнившись до ночі на цьому полюванні, заснув він біля озера. Йому з’явилися уві сні, а після пробудження і наяву, свв. апостоли Петро і Павло. Жахнувся юнак, бачачи перед собою світлих мужів зростом, що перевищував людський, які далеко осяяли околичний морок; тричі хотів він повстати і тричі падав ницою перед ними. І вони, піднявши його, лагідно сказали: “Не бійся, друже Петре, ми послані до тебе Богом, у Якого ти увірував, і бажаємо, щоб і тут, де заснув ти, створено було церкву в наше ім’я; завтра ти виміняєш три ікони, одну Богородиці з Предвічним Немовлям і дві святі, віднесеш їх до єпископа і скажеш, що апостоли Петро й Павло наказують збудувати в їхнє ім’я церкву на зазначеному ними місці”. Потім вони дали царевичу два мішки, один із золотом, інший зі сріблом, і стали невидимі. Блаженний Петро пробув у молитві до ранку на місці, де з’явилися йому апостоли. Потім знайшов у місті в іконописця три зазначені ікони, виміняв і поніс їх єпископу. Тієї ж ночі свт. Ігнатію з’явилися апостоли і наказали побудувати в їхнє ім’я храм. Наляканий тоном наказу і виглядом їхнім, Ігнатій вранці запросив до себе князя – тоді був князем син мученика Василька Борис – і, розповівши йому про видіння, говорив: “Не знаю, що робити? Не розумію, де будувати храм?” У цей час вони побачили Петра з іконами на руках; єпископ і князь були вражені подивом, звідки міг узяти Петро-іноземець такі прекрасні ікони, тоді як у місті на той час не було іконописця? Вислухавши розповідь Петра, вони благоговійно вклонилися святим іконам, відслужили в храмі молебень перед ними, здійснили хресний хід на місце явлення святих апостолів і тут у збудованій нашвидкуруч каплиці поставили дивовижні ікони. Блаженний Петро вибрав велику площу на березі озера. На відведеному місці було побудовано храм святих апостолів і при ньому заснували монастир ченців.

Шанування преподобного царевича Петра почалося з XIV століття. Помісне святкування встановлено на Соборі 1547 року, за митрополита Всеросійського Макарія.

Тропарі, кондаки, молитви та величання

Гражданський шрифтЦерковнослов'янськоюУкраїнською

Тропарь преподобному Петру, царевичу Ордынскому, Ростовскому чудотворцу, глас 8

Оте́чества своего́, блаже́нне Пе́тре, удали́вся,/ и богоме́рзкую ве́ру отню́д возненави́дев,/ от тьмы́ во свет прише́л еси́,/ и всели́лся еси́ во сла́вный и многонаро́дный град Росто́в,/ в не́мже житие́ че́стно пожи́в,/ це́рковь во и́мя святы́х апо́стол Петра́ и Па́вла воздви́гл еси Христо́вою благода́тию,/ и сию́ чу́дными ико́нами, я́ко неве́сту украси́в,/ святи́теля же, и кня́зя, и вся лю́ди житие́м свои́м удиви́л еси́,/ те́мже и по сме́рти твое́й Христо́с да́ром чуде́с обогати́ тя./ Помина́й нас чту́щих пресве́тлую па́мять твою́, преподо́бне о́тче Пе́тре,// и моли́ Христа́ Бо́га, спасти́ся душа́м на́шим.

Кондак преподобному Петру, царевичу Ордынскому, Ростовскому чудотворцу, глас 4

Яви́ся ве́лие со́лнце Христо́вой Це́ркви,/ просвеща́я уче́ния светлостьми́, всече́стне,/ я́ко черпа́лом златы́м,/ от кла́дязя неиско́паннаго чуде́с поче́рпл еси́,/ от исто́чника неистощи́маго,/ на па́мять успе́ния твоего́ прише́дшим, всеблаже́нне Пе́тре,// ны́не всем подава́еши грехо́в проще́ние, сла́во преподо́бным.

Молитва преподобному Петру, царевичу Ордынскому, Ростовскому чудотворцу

О, преподо́бне Пе́тре царе́виче, Росто́вский чудотво́рче! Я́коже из мра́ка язы́ческаго во свет Ева́нгельскаго уче́ния Госпо́дь тя призва́, та́ко умоли́ Его́, да и нас по неизрече́нней Свое́й бла́гости и человеколю́бию и́змет всеси́льною Свое́ю десни́цею из тьмы грехо́вныя, и осия́ет сердца́ на́ша к де́ланию Его́ Боже́ственных за́поведей. Я́коже ты избе́г мяте́жа мирски́х волне́ний, во ангелоподо́бное безпеча́льное житие́ сподо́бился еси́ дости́гнути, та́ко сподо́би и нам гре́шным мо́ря сего́, вла́емаго страстьми́, пучи́ну безмяте́жно преплы́ти, име́я тя, о́тче, ко́рмчаго о Го́споде на́шем, и дости́гнути чи́стым покая́нием ко приста́нищу спасе́ния ве́чнаго. И я́коже име́л еси́ споспе́шников тебе́ верхо́вных апо́столов Петра́ и Па́вла в созида́нии оби́тели, та́ко подви́гни их умилосе́рдитися и о нас недосто́йных, и дарова́ти нам от сугу́быя апо́стольския бла́гости дерзнове́ние ко Христу́ Бо́гу. Ве́руем бо, я́ко а́ще мо́щи твоя́ святы́я и сокрове́нны в земли́, но ты ца́рствуеши со избра́нными Бо́жиими на Небеси́: исхода́тайствуй у́бо, да и нам гре́шным моли́твами твои́ми отве́рзется дверь Ца́рствия Небе́снаго в безконе́чныя ве́ки. Ами́нь.

Тропaрь, глaсъ и7:

Nтeчества своегw2, бл7жeнне пeтре, ўдали1всz, и3 бг7омeрзкую вёру tню1дъ возненави1дэвъ, t тмы2 во свётъ пришeлъ є3си2 и3 всели1лсz є3си2 во слaвный и3 многонар0дный грaдъ рост0въ, въ нeмже житіе2 чeстнw пожи1въ, цр7ковь во и4мz ст7ы1хъ ґпcлъ петрA и3 пavла воздви1глъ є3си2хрcт0вою бл7годaтію, и3 сію2 чyдными їкw1нами, я4кw невёсту, ўкраси1въ, ст7и1телz же, и3 кнsзz, и3 вс‰ лю1ди житіeмъ свои1мъ ўдиви1лъ є3си2, тёмже и3 по смeрти твоeй хрcт0съ дaромъ чудeсъ њбогати2 тS. поминaй нaсъ, чтyщихъ пресвётлую пaмzть твою2, прпdбне џтче пeтре, и3 моли2хрcтA бг7а сп7сти1сz душaмъ нaшымъ.

Кондaкъ, глaсъ д7:

Я#ви1сz вeліе с0лнце хрcт0вой цр7кви, просвэщaz ўчє1ніz свэтлостьми2 , всечeстне, я4кw черпaломъ златы1мъ, t клaдzзz неиск0паннагw чудeсъ почeрплъ є3си2, t и3ст0чника неистощи1магw, на пaмzть ўспeніz твоегw2 пришeдшымъ, всебл7жeнне пeтре, ны1нэ всBмъ подавaеши грэхw1въ прощeніе, слaво прпdбнымъ.

Ще в розробці