Преподобний Петро Афонський

День пам'яті (н. ст.)

Місяця червня на 12-й день / у Неділю другу після П’ятидесятниці — усіх преподобних і богоносних отців, на Святій Горі Афон просіявших (перехідне)

Преподобний Петро Афонський, родом грек, служив воєводою в імператорських військах і жив у Константинополі. У 667 році під час війни з сирійцями він був узятий у полон і ув’язнений у фортеці міста Самари на річці Євфраті.

Довгий час він перебував в ув’язненні й розмірковував про те, за які гріхи зазнав покарання Божого. Святий Петро згадав, що одного разу мав намір залишити світ та піти в монастир, але так і не виконав його. Він став дотримуватися в темниці суворого посту, старанно молитися і просив у святителя Миколая Чудотворця заступництва перед Богом. Святитель Миколай явився святому Петру уві сні і дав пораду закликати на допомогу святого Симеона Богоприїмця.

Укріплюючи в’язня в терпінні та надії, святитель ще раз явився йому уві сні. Втретє він явився разом зі святим Симеоном Богоприємцем наяву. Святий Симеон торкнувся жезлом ланцюгів святого Петра — і залізо розтануло, немов віск. Двері темниці розкрилися, і святий Петро вийшов на свободу. Святий Симеон Богоприїмець став невидимим, а святитель Миколай проводив святого Петра до кордону грецької землі. Нагадавши про обітницю, святитель Миколай також став невидимим.

Для прийняття чернечого образу біля гробниці апостола Петра святий Петро пішов до Рима. Святитель Миколай не залишив його без своєї допомоги: він явився уві сні Римському папі й розповів про обставини звільнення святого Петра із полону, наказавши папі постригти колишнього в’язня в чернецтво.

Наступного дня, за велелюдному скупчення народу під час богослужіння, папа голосно сказав: «Петро, який прийшов із грецької землі, якого святитель Миколай звільнив у Самарі із темниці, прийди до мене». Святий Петро постав перед папою, який постриг його в чернецтво біля гробниці апостола Петра. Папа навчав святого Петра правил чернечого життя і тримав при собі. Потім він із благословенням відпустив його туди, куди Богу угодно буде його направити.

Святий Петро сів на корабель, що плив на схід. Корабельники, які під час зупинки сходили на берег, просили святого Петра прийти помолитися до одного будинку, де господар і всі домашні лежали хворі. Святий Петро зцілив їх своєю молитвою.

Уві сні святому Петру явилася Пресвята Богородиця і вказала місце, де він мав жити до кінця своїх днів, — Святу Гору Афон. Коли корабель пропливав повз Афон, то зупинився сам по собі. Святий Петро зрозумів, що в цьому місці йому належить зійти, і зійшов на берег. Це було 681 року. Преподобний Петро провів у пустельних місцях Святої Гори, не бачачи нікого із людей, п’ятдесят три роки. Одяг його зотлів, а волосся і борода відросли й покрили тіло замість одягу.

Попервах преподобний Петро багаторазово піддавався бісівським нападам. Намагаючись примусити святого покинути печеру, біси приймали вигляд то озброєних воїнів, то лютих звірів і гадів, готових розтерзати пустельника. Але гарячою молитвою до Бога і Матері Божої преподобний Петро перемагав бісівські напади. Тоді ворог став діяти хитрістю. З’явившись під виглядом отрока, посланого до нього із рідної домівки, він зі сльозами благав преподобного залишити пустелю і повернутися у свій дім. Преподобний розплакався, але без вагань відповів: «Сюди мене привів Господь і Пресвята Богородиця, без Її дозволу я звідси не піду». Почувши ім’я Матері Божої, біс зник.

Через сім років біс постав перед преподобним у вигляді світлого Ангела і сказав, що Бог велить йому йти у світ для просвітлення і спасіння людей, які потребували його керівництва. Досвідчений подвижник знову відповів, що без веління Божої Матері не покине пустелі. Біс зник і більше не смів приступати до преподобного. Матір Божа з’явилася преподобному Петру уві сні разом зі святителем Миколаєм і сказала мужньому пустельнику, що кожні сорок днів ангел приноситиме йому небесну манну. Відтоді преподобний Петро сорок днів постив, а на сороковий день підкріплювався небесною манною, отримуючи міцність на подальшу сорокаденну стриманість.

Одного разу мисливець, який гнався за оленем, побачив нагого чоловіка, оброслого волоссям і підперезаного по стегнах листям. Він злякався й кинувся бігти. Преподобний Петро зупинив його і розповів про своє життя. Мисливець просив дозволу залишитися з ним, але святий відіслав його додому. Преподобний Петро дав мисливцеві рік для самовипробування і заборонив розповідати про зустріч з ним.

Через рік мисливець повернувся з братом, одержимим бісом, та іншими супутниками. Коли вони увійшли до печери преподобного Петра, то побачили, що він уже преставився до Бога. Мисливець з гірким плачем розповів своїм супутникам про життя преподобного Петра, а його брат, щойно доторкнувся до тіла святого, отримав зцілення.

Преподобний Петро помер 734 року. Його святі мощі перебували на Афоні в обителі святого Климента. Під час іконоборства їх було приховано, а 969 року перенесено до Фракійського селища Фотокамі.

Тропарі, кондаки, молитви та величання