Преподобний Петро Афонський p1ebjii1q3nknknf1aqbl4f8q65
Житія святих,  Червень

Преподобний Петро Афонський

Місяця червня на 12-й день

Преподобний Петро Афонський, родом грек, служив воєводою в імператорських військах і жив у Константинополі. У 667 році під час війни з сирійцями святий Петро був узятий у полон і ув’язнений у фортеці міста Самари на річці Євфраті.

Довгий час він перебував у в’язниці і розмірковував про те, за які гріхи зазнав покарання Божого. Святий Петро згадав, що одного разу мав намір залишити світ і піти в монастир, але так і не виконав його. Він став дотримуватися в темниці суворого посту, старанно молитися і просив у святителя Миколая Чудотворця заступництва перед Богом. Святитель Миколай з’явився святому Петру уві сні і дав пораду закликати на допомогу святого Симеона Богоприємця. Зміцнюючи в’язня в терпінні та надії, святитель ще раз являвся йому уві сні. Втретє він з’явився разом зі святим Симеоном Богоприємцем наяву. Святий Симеон торкнувся жезлом ланцюгів святого Петра, і залізо при цьому розтануло, немов віск. Двері темниці розкрилися, і святий Петро вийшов на свободу. Святий Симеон Богоприємець став невидимим, а святитель Миколай проводив святого Петра до кордону грецької землі. Нагадавши про обітницю, Святитель Миколай також став невидимим. Для прийняття чернечого образу при гробниці апостола Петра святий Петро пішов у Рим. Святитель Миколай не залишив його без своєї допомоги: він з’явився уві сні Римському папі й розповів про обставини звільнення святого Петра з полону, наказавши папі постригти колишнього в’язня в чернецтво.

Наступного дня, при велелюдному скупченні народу під час богослужіння, папа голосно сказав: “Петро, що прийшов із грецької землі, якого святитель Миколай звільнив у Самарі з темниці, прийди до мене”. Святий Петро постав перед папою, який постриг його в чернецтво при гробниці апостола Петра. Папа навчав святого Петра правил чернечого життя і тримав ченця при собі. Потім він із благословенням відпустив святого Петра туди, куди Бог забажає його направити.

Святий Петро сів на корабель, що плив на схід. Корабельники, які під час зупинки сходили на берег, просили святого Петра прийти помолитися в один будинок, де господар і всі домашні лежали хворі. Святий Петро зцілив їх своєю молитвою.

Уві сні святому Петру з’явилася Пресвята Богородиця і вказала місце, де він мав жити до кінця своїх днів – Святу Гору Афон. Коли корабель пропливав повз Афон, то зупинився сам по собі. Святий Петро зрозумів, що в цьому місці йому належить зійти, і зійшов на берег. Це було 681 року. Преподобний Петро провів у пустельних місцях Святої Гори, не бачачи нікого з людей, 53 роки. Одяг його зотлів, а волосся і борода відросли і покрили тіло замість одягу.

У перший час преподобний Петро багаторазово піддавався бісівським нападам. Намагаючись примусити святого покинути печеру, біси приймали вигляд то озброєних воїнів, то лютих звірів і гадів, готових розтерзати пустельника. Але гарячою молитвою до Бога і Матері Божої преподобний Петро перемагав бісівські напади. Тоді ворог став діяти хитрістю. З’явившись під виглядом отрока, посланого до нього з рідної домівки, він зі сльозами благав преподобного залишити пустелю і повернутися у свій дім. Преподобний розплакався, але без вагань відповів: “Сюди мене привів Господь і Пресвята Богородиця, без Її дозволу я звідси не піду”. Почувши ім’я Матері Божої, біс зник.

Через сім років біс постав перед преподобним у вигляді світлого Ангела і сказав, що Бог велить йому йти у світ для просвітництва і порятунку людей, які потребували його керівництва. Досвідчений подвижник знову відповів, що без веління Божої Матері не покине пустелі. Біс зник і більше не смів приступати до преподобного. Матір Божа з’явилася преподобному Петру уві сні разом зі святителем Миколаєм і сказала мужньому пустельнику, що кожні 40 днів Ангел буде приносити йому небесну манну. Відтоді преподобний Петро 40 днів постив, а на сороковий день підкріплювався небесною манною, отримуючи міцність на подальшу сорокаденну стриманість.

Одного разу мисливець, який гнався за оленем, побачив нагого чоловіка, оброслого волоссям і підперезаного по стегнах листям. Він злякався і кинувся бігти. Преподобний Петро зупинив його і розповів про своє життя. Мисливець просив дозволу залишитися з ним, але святий відіслав його додому. Преподобний Петро дав мисливцеві рік для самовипробування і заборонив розповідати про зустріч із ним.

Через рік мисливець повернувся з братом, одержимим бісом, та іншими супутниками. Коли вони увійшли в печеру преподобного Петра, то побачили, що він уже преставився до Бога. Мисливець із гірким плачем розповів своїм супутникам про життя преподобного Петра, а його брат, щойно доторкнувся до тіла святого, отримав зцілення. Преподобний Петро помер 734 року. Його святі мощі перебували на Афоні в обителі святого Климента. Під час іконоборства їх було приховано, а 969 року перенесено у Фракійське селище Фотокамі. З ім’ям преподобного Петра Афонського пов’язаний священний заповіт Матері Божої про свій земний уділ – Святу Гору Афон, який і понині залишається в силі: “У Афонській Горі буде спокій його, то бо є жереб Мій від Сина Мого і Бога, даний Мені, щоб той, хто відлучається від мирських мовчанок і йде на духовні за силою своєю подвиги, вірою ж і любов’ю від душі кличучи ім’я Моє, там тимчасове своє житіє проводять без печалі, і від богоугодних заради діл своїх життя вічне отримають: зело бо люблю те місце і хочу на тому примножити чин чернечий, і милість Мого Сина і Бога, що мають там чернецтво, не розориться на віки вічні, коли й вони дотримаються спасенних заповідей; і поширю їх у Горі на південь і північ, і візьмуть гору над нею від світу до світу, й ім’я їхнє в усій соняшниковій хвальній хвальні створю та захищу тих, хто тамо терпляче в пістництві подвизатися буде”.

Тропарі, кондаки, молитви та величання

Гражданський шрифтЦерковнослов'янськоюУкраїнською

Тропарь преподобному Петру Афонскому, глас 4

Мир оста́вил еси́, Пе́тре, Го́спода ра́ди своего́/ и крест восприи́м на ра́мо свое́,/ на го́ру дости́гл еси́ Афо́нскую,/ я́коже дре́вле фесви́тянин Илия́./ И в ней пребы́в поще́нием, и моли́твами, и бде́нием,/ Бо́га ми́лостива творя́,/ и Пречи́стую Богоро́дицу Моле́бницу предлага́я,/ сего́ ра́ди вопие́м ти:// моли́ Христа́ Бо́га, да спасе́т ду́ши на́ша.

Кондак преподобному Петру Афонскому, глас 2

Удали́в себе́ челове́ческаго сожи́тельства,/ в пеще́рах ка́менных и разсе́линах пожи́л еси́,/ жела́нием Боже́ственным и любо́вию, Пе́тре, Го́спода твоего́,/ от Него́же вене́ц прия́л еси́.// Моли́ непреста́нно спасти́ся нам.

Тропaрь прпdбнагw петрA, глaсъ д7:

Мjръ њстaвилъ є3си2, пeтре, гDа рaди своегw2 и3 крeстъ воспріи1мъ на рaмо своE, на г0ру дости1глъ є3си2 а3fHнскую, ћкоже дрeвле fесвjтzнинъ и3ліA. и3 въ нeй пребhвъ пощeніемъ, и3мlтвами, и3 бдёніемъ, бGа млcтива творS, и3 пречcтую бцdу молeбницу предлагaz, сегw2 рaди вопіeмъ ти2: моли2 хrтA бGа, да сп7сeтъ дyши нaшz

Кондaкъ прпdбнагw петрA, глaсъ в7.
Под0бенъ: Вhшнихъ и3щS:

Ўдали1въ себE человёческагw сожи1тельства, въ пещeрахъ кaменныхъ и3 разсёлинахъ пожи1лъ є3си2, желaніемъ бжcтвеннымъ и3 люб0вію, пeтре, гDа твоегw2, t негHже вэнeцъ пріsлъ є3си2: моли2 непрестaннw, сп7сти1сz нaмъ.

Ще в розробці

Знайшли помилку