Преподобний Павло Комельський (Обнорський)

Місяця січня на 10-й день

Преподобний Павло Комельський, славний учень преподобного Сергія Радонезького, народився в Москві 1317 року. З юних років він вирізнявся благочестям і милосердям до бідних і стражденних. Багаті батьки готували його до мирського життя, але син у двадцять два роки таємно залишив рідну домівку і прийняв постриг у Різдвяному монастирі на Волзі (в Ярославській єпархії). Звідти Павло перейшов у Свято-Троїцький монастир до преподобного Сергія Радонезького і кілька років провів у нього в келійному послуху, цілком підкоряючись мудрому керівництву святого старця. З благословення преподобного Сергія він оселився далеко від обителі у відлюдницькій келії, де пробув п’ятнадцять років у затворі. Випросивши у преподобного Сергія благословення піти в пустелю для безмовного й усамітненого життя, він довго мандрував, відшукуючи собі місце для усамітнення. Він обійшов багато пустель, був у преподобного Авраамія Чухломського (пам’ять 20 липня) і, нарешті, зупинився в Комельському лісі. Над річкою Грязовицею, в дуплі старої липи преподобний влаштував собі маленьку келію і прожив там три роки в повній тиші, “не даючи спокою тілу, за еже получити майбутній спокій”. Потім він перейшов на річку Нурму, де побудував собі хатину і викопав колодязь. Дні його проходили в пильнуванні та молитві. П’ять днів на тиждень він перебував без їжі і тільки в суботу та неділю їв трохи хліба і води. Широко поширилася чутка про відлюдника, і до нього стали приходити ті, хто бажав його духовного керівництва. Незважаючи на любов до усамітненого життя, преподобний ніколи і нікому не відмовляв у духовній розраді та настанові. Тут його відвідав преподобний Сергій Нуромський, який, також шукаючи усамітнення, з благословення свого наставника, преподобного Сергія, проводив своє подвижницьке життя в тих місцях.

З благословення преподобного Сергія і за згодою митрополита Фотія 1414 року преподобний Павло побудував Свято-Троїцький храм, навколо якого виріс монастир, що отримав назву Павло-Обнорського. Написавши для братії суворий статут монастирського життя, преподобний доручив управління новою обителлю своєму учневі Олексію, а сам, як і раніше, продовжував жити у відокремленій келії на горі, залишаючись при цьому чуйним і добрим наставником для всіх, хто потребував його цілющої допомоги. Помер преподобний Павло 112 років від роду. Останні слова його були: “Браття, майте любов між собою і зберігайте правила чернечого гуртожитку”.

Тропарі, кондаки, молитви та величання