Преподобний Павло Комельський (Обнорський)
Місяця січня на 10-й день
Преподобний Павло Комельський, славний учень преподобного Сергія Радонезького, народився в Москві 1317 року. З юних років він вирізнявся благочестям і милосердям до бідних і стражденних. Багаті батьки готували його до мирського життя, але син у двадцять два роки таємно залишив рідну домівку і прийняв постриг у Різдвяному монастирі на Волзі (в Ярославській єпархії). Звідти Павло перейшов у Свято-Троїцький монастир до преподобного Сергія Радонезького і кілька років провів у нього в келійному послуху, цілком підкоряючись мудрому керівництву святого старця. З благословення преподобного Сергія він оселився далеко від обителі у відлюдницькій келії, де пробув п’ятнадцять років у затворі. Випросивши у преподобного Сергія благословення піти в пустелю для безмовного й усамітненого життя, він довго мандрував, відшукуючи собі місце для усамітнення. Він обійшов багато пустиней, був у преподобного Авраамія Чухломського (пам’ять 20 липня) і, зрештою, зупинився в Комельському лісі. Над річкою Грязовицею, в дуплі старої липи преподобний влаштував собі маленьку келію і прожив там три роки в повній тиші, “не даючи спокою тілу, щоб одержати майбутній спокій”. Потім він перейшов на річку Нурму, де побудував собі хатину і викопав колодязь. Дні його проходили в чуванні та молитві. П’ять днів на тиждень він перебував без їжі і тільки в суботу та неділю їв трохи хліба і води. Широко поширилася чутка про відлюдника, і до нього стали приходити ті, хто бажав його духовного керівництва. Незважаючи на любов до усамітненого життя, преподобний ніколи і нікому не відмовляв у духовній розраді та настанові. Тут його відвідав преподобний Сергій Нуромський, який, також шукаючи усамітнення, з благословення свого наставника, преподобного Сергія, проводив своє подвижницьке життя в тих місцях.
З благословення преподобного Сергія і за згодою митрополита Фотія 1414 року преподобний Павло побудував Свято-Троїцький храм, навколо якого виріс монастир, що отримав назву Павло-Обнорського. Написавши для братії суворий устав монастирського життя, преподобний доручив управління новою обителлю своєму учневі Олексію, а сам, як і раніше, продовжував жити у відокремленій келії на горі, залишаючись при цьому чуйним і добрим наставником для всіх, хто потребував його цілющої допомоги. Помер преподобний Павло у віці 112 років. Останні слова його були: “Браття, майте любов між собою і зберігайте правила чернечого спільножительства”.
Тропарі, кондаки, молитви та величання
Тропарь преподобному Павлу Комельскому (Обнорскому), глас 1
Боже́ственною любо́вию от ю́ности распала́ем, Па́вле преподо́бне,/ вся, я́же в ми́ре кра́сная, возненави́дев,/ Христа́ еди́наго возлюби́л еси́/ и сего́ ра́ди во вну́треннюю пусты́ню всели́лся еси́,/ со зверьми́ жи́ти весь Христу́./ Отону́дуже и Всеви́дящее О́ко, твоя́ труды́ ви́дев,/ да́ром чуде́с и по преставле́нии обогати́ тя./ Те́мже вопие́м ти:/ моли́ непреста́нно о всех нас,// честну́ю па́мять твою́ при́сно в пе́снех почита́ющих.
Кондак преподобному Павлу Комельскому (Обнорскому), глас 8
Все твое́ у́мное жела́ние к Бо́гу впери́в,/ и Тому́ невозвра́тно от души́ после́довал еси́, в пусты́ню всели́вся,/ и, та́мо а́нгельски пожи́в, мно́гим путь был еси́ ко спасе́нию. / Сего́ ра́ди и Христо́с тя просла́ви и да́ром чуде́с обогати́./ Те́мже вси вопие́м ти:// ра́дуйся, Па́вле преподо́бне, пусты́нный жи́телю.
Молитва преподобному Павлу Комельскому (Обнорскому)
О, до́брый наш па́стырю и Богому́дрый наста́вниче, преподо́бне о́тче Па́вле! Услы́ши нас гре́шных, моля́щихся тебе́ и призыва́ющих в по́мощь ско́рое предста́тельство твое́: виждь нас гре́шных, в толи́цех обстоя́ниих су́щих, виждь нас немощны́х, отвсю́ду уловля́емых, вся́каго бла́га лише́нных и умо́м от малоду́шия помраче́нных: потщи́ся, уго́дниче Бо́жий, не оста́вити нас в грехо́вном плену́ бы́ти, да не бу́дем в ра́дость враго́м на́шим и не у́мрем в лука́вых дея́ниях на́ших. Моли́ о нас недосто́йных Соде́теля на́шего и Влады́ку, Ему́же ты со Безпло́тными ли́ки предстои́ши. Ми́лостива к нам сотвори́ Бо́га на́шего в ны́нешнем ве́це и в бу́дущем, да не возда́ст нам по дела́м на́шим и по нечистоте́ серде́ц на́ших, но по свое́й бла́гости возда́ст нам: на твое́ бо хода́тайство упова́юще, твои́м предста́тельством хва́лимся, твое́ заступле́ние на по́мощь призыва́ем и, к цельбоно́сному гро́бу твоему́ припа́дающе, исцеле́ния про́сим: изба́ви нас, уго́дниче Христо́в, от злых, находя́щих на нас, и укроти́ во́лны страсте́й и бед, востаю́щих на нас, да ра́ди святы́х твои́х моли́тв не обы́мет нас напа́сть, и не погря́знем в пучи́не грехо́вней и в ти́не страсте́й на́ших. Моли́, преподо́бне о́тче Па́вле, Христа́ Бо́га на́шего, да пода́ст нам ми́рное жи́тельство, оставле́ние грехо́в, душа́м на́шим спасе́ние и ве́лию ми́лость. Ами́нь.
Тропaрь, глaсъ №:
Бжcтвенною люб0вію t ю4ности распалaемь, пavле прпdбне, вс‰, ±же въ мjрэ, кр†снаz возненави1дэвъ, хrтA є3ди1наго возлюби1лъ є3си2: и3 сегw2 рaди во внyтреннюю пустhню всели1лсz є3си2, со ѕвэрьми2 жи1ти вeсь хrтY: toнyдуже и3 всеви1дzщее џко тво‰ труды2 ви1дэвъ, дaромъ чудeсъ и3 по преставлeніи њбогати1 тz. тёмже вопіeмъ ти2: моли2 непрестaннw њ всёхъ нaсъ, честнyю пaмzть твою2 при1снw въ пёснехъ почитaющихъ.
Кондaкъ, глaсъ и7.
Под0бенъ: Взбрaнной воев0дэ:
ВсE твоE ќмное желaніе къ бGу впери1въ, и3 томY невозврaтнw t души2 послёдовалъ є3си2, въ пустhню всели1всz, и3 тaмw ѓгGльски пожи1въ, мнHгимъ пyть бhлъ є3си2 ко сп7сeнію: сегw2 рaди и3 хrт0съ тS прослaви, и3 дaромъ чудeсъ њбогати2. тёмже вси2 вопіeмъ ти2: рaдуйсz, пavле прпdбне, пустhнный жи1телю.
Ще в розробці
