Березень,  Житія святих

Преподобний Патрикій (Петров), сповідник

День пам'яті (н. ст.)

Місяця січня на 22-й день — Собор новомучеників і сповідників Церкви Руської (перехідне) / березня на 11-й день / серпня на 12-й день — Собор Валаамських святих (перехідне)

Преподобносповідник Патрикій народився 5 березня 1877 року в селі Д’яконово Архангельської волості Кологривського повіту Костромської губернії в сім’ї селянина Петра Петрова, а у Хрещенні був наречений Павлом. У 1899 році він закінчив ротну школу в Шадропольському полку. Вирішивши присвятити своє життя служінню Богу, Павло 25 вересня 1904 року вступив до Валаамського монастиря і 2 червня 1910 року був прийнятий послушником. 25 червня 1915 року його постригли в чернецтво і нарекли Патрикієм. У монастирі він проходив послух теслі. З 1917 року чернець Патрикій подвизався при монастирській каплиці на Василівському острові в Петрограді; його висвятили на ієромонаха.

З 1929 року радянська влада посилила гоніння на Православну Церкву і взялася за повсюдне знищення монастирів. Співробітники Ленінградського ОДПУ писали про це: “У 1931-1932 роках Повноважному Представництву ОДПУ… стало відомо, що в Олександро-Невській Лаврі, колишньому Новодівичому монастирі та колишньому Київському подвор’ї зосереджуються контрреволюційні елементи, які ведуть систематичну контрреволюційну агітацію, а також виготовляють та поширюють церковно-монархічні твори у вигляді гімнів, віршів та акафістів.
З метою ліквідації згаданих контрреволюційних осередків були проведені обшуки, заарештовано і притягнуто до відповідальності 50 осіб”.

З-поміж інших 18 лютого 1932 року був заарештований і ієромонах Патрикій. Допитаний слідчим 11 березня, отець Патрикій сказав, що він займається вихованням своїх парафіян у послуху Православній Церкві. Незважаючи на всі заходи безбожників, віруючих і зараз дуже багато, храм відвідує близько двохсот осіб, а в перший час після революції було ще більше. Нині метою його діяльності є утримання хоча б цього числа віруючих і духовне виховання їх відповідно до слова Божого. На цю тему і промовляються проповіді, “але хто говорить, я не знаю і не пам’ятаю, — заявив отець Патрикій слідчому. — У спільножительстві-монастирі нас п’ять чоловік ченців, жили всі в одному будинку, була загальна кухня, де збиралися разом обідати і говорили про неминучість падіння радянської влади незабаром. Але хто цю розмову починав, я не пам’ятаю, а також хто був ініціатором цього, я не знаю”.
22 березня 1932 року Колегія ОДПУ засудила ієромонаха Патрикія до трьох років заслання в Казахстан, і його відправили до Курдайського району Алма-Атинської області. Ієромонах Патрикій (Петров) помер на засланні 24 березня 1933 року і був похований у невідомій могилі.